Крилов Микола Митрофанович
Микола Митрофанович Крилов (рос. Николай Митрофанович Крылов; 17 (29) листопада 1879, Петербург, Російська імперія — 11 травня 1955, Москва, СРСР) — український математик, механік. Професор (1912), доктор математики (1917), академік ВУАН (1922), член-кореспондент АН СРСР (1928), академік АН СРСР (1929), заслужений діяч науки УРСР (1939); дійсний члени НТШ (1927). ЖиттєписНародився в м. Санкт-Петербург у сім'ї сенатського чиновника. Виріс у родовому маєтку батька в с. Ковганівка (нині село Брусилівського району Житомирської області). 1889 був зарахований до Київського кадетського корпусу. По закінченні навчання в ньому 1897 подав прохання на ім'я ректора Київського ун-ту зарахувати його вільним слухачем фізико-математичного факультету. Однак йому було відмовлено через те, що він не пройшов курсу вивчення класичних мов (їх не викладали в кадетському корпусі). 1897 року вступив до Петербурзького гірничого інституту. Бувши студентом інституту, М. М. Крилов отримав премію ім. Г. А. Тіме за студентську роботу з математики. По закінченні навчання 1902 за рекомендацією професора І. П. Долбні був залишений на кафедрі вищої математики для підготовки до звання професора. Цього ж року поїхав за кордон для поглиблення своїх знань і налагодження наукових зв'язків із західноєвропейськими колегами. В Італії опублікував свою першу працю. 1910 повернувся на Батьківщину. Деякий час, згідно з даними краєзнавців м. Брусилів, проживав у родинному маєтку в Ковганівці, завершив тут написання праці «О разложениях в ряды по фундаментальным функциям, встречаемых при интегрировании одного дифференциального уравнения с частными производными 4-го порядка, и о разложении по полиномам Якоби» (Киев, 1911), за яку 1911 йому було присвоєно наукове звання ад'юнкт-професора Гірничого ін-ту по кафедрі математики. З 1911 року почав читати лекції в інституті. 1912 — обраний професором Петербурзького гірничого ін-ту. 1914 опублікував курс лекцій з диференціального та інтегрального обчислювання. 1915 захворів на туберкульоз і поїхав на лікування до Криму. Став ініціатором відкриття в Криму філіалу Київського університету, в якому могли б навчатися хворі студенти (згодом ця ідея була підтримана проф. Д. О. Граве, і 1918 такий філіал було створено). 1917 Київський ун-т присвоїв йому вчений ступінь доктора математики honoris causa за обґрунтування ним методу Рітца (Application of the method of W.Ritz to a system of differentiaequations. «Известия РАН», 1917, 11, № 8; Sur les generalisations de la methode de Walter Ritz. «С. r. Acad. sci.», Paris, 1917, № 164). Невдовзі потому почав працювати в Лівадії в Таврійському філіалі Київського університету. Після окупації Криму військами Антанти філіал було переведено до м. Сімферополь і Крилов став професором, завідувачем кафедри математики Кримського (Таврійського) університету. Друкувався в журналі «Записки математического кабинета Таврического университета» (тут побачили світ понад 20 його праць). 02.01.1922 його обрали дійсним членом ВУАН і він переїхав до Києва, очолив кафедру математичної фізики Інституту будівельної механіки ВУАН. 1923 одним з його учнів став М. Боголюбов. Не раз виїздив за кордон, брав участь у роботі наукових конференцій і конгресів, читав лекції в наукових установах. 1924 взяв участь у роботі Міжнародного математичного конгресу в м. Торонто (Канада). 1926 читав лекції в Італії: спочатку в Неаполітанській АН і в Неаполітанському університеті, потім — у математичному інституті Болонського університету. 1927 читав лекції у Франції в Паризькому математичному товаристві й Паризькій АН, потім у Португалії — в Коїмбрському університеті (ще 1924 був обраний членом-кореспондентом Коїмбрської АН), а потім знову у Франції — у Страсбурзькому університеті. 1928 був обраний чл.-кор. АН СРСР й у вересні цього ж року брав участь у Міжнародному математичному конгресі в Болоньї (Італія). У різні роки був обраний почесним членом:
Від 1930 разом з М.Боголюбовим розробляв асимптотичну теорію нелінійних коливань, створив з ним новий науковий напрям — нелінійну механіку, займався впровадженням теорії нелінійних коливань у практику. Кілька цих досліджень були з успіхом застосовані в різних галузях науки й техніки. У роки радянсько-німецької війни 1941–1945 був спочатку евакуйований до Харкова, а потім до Уфи. 1943 переїхав до Москви. У нього загострилася давня легенева хвороба, він почав втрачати зір, однак продовжував працювати. Загалом опублікував 185 наукових праць, переважно присвячених мат. фізиці, варіаційному та операційному численню. Нагороджений 2-ма орденами Трудового Червоного Прапора (1944, 1945), орденом Леніна (1949). Помер у Москві. Похований на Новодівичому кладовищі. 1964 президія АН УРСР на честь М. М. Крилова встановила премію його імені за видатні наукові роботи в галузі нелінійної механіки та прикладної математики. Згідно з генеалогічними математичними розвідками Американського математичного товариства має 568 послідовників [Архівовано 4 грудня 2013 у Wayback Machine.] Цікаві моменти біографіїЖиття та наукова праця М. М. Крилова були тісно пов´язані з Брусилівщиною, Житомирської області. В селі Ковганівка був родинний маєток вченого, тут у грудні 1910 року він закінчив наукову працю «О разложениях в ряды по фундаментальным функциям, встречаемых при интегрировании одного дифференциального уравнения с частными производными 4 порядка и о разложении по полиномам Якоби» з присвятою своїй матері. За цю роботу в 1911 році йому було присвоєно науковий ступінь ад'юнкта. Трохи пізніше в серпні 1915 року, тут же, в Ковганівці він написав наукову роботу «О минимальной задаче в теории дифференциальных уравнений колебаний упругого неоднородного стержня». Праці
Див. такожПримітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
