Кристопчук Микола Антонович

Кристопчук Микола Антонович
Кристопчук Микола Антонович
Народження	12 вересня 1934 ; Застав'я, Корецький район, Рівненська область
Смерть	22 вересня 2006 (72 роки)
	Львів, Україна
Країна	СРСР; Україна
Жанр	жанрове малярство, історичний живопис, портрет, пейзаж і натюрморт
Навчання	Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1964)
Вчитель	Довбошинський Данило Данилович, Манастирський Вітольд Антонович і Сельський Роман Юліанович
Діяльність	художник
Працівник	Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва
Член	Спілка радянських художників України

Микола Антонович Кристопчу́к (псевдонім — Кристо; 12 вересня 1934, Застав'я — 22 вересня 2006, Львів) — український живописець і педагог; член Спілки радянських художників України з 1970 року.

Життєпис

Народився 12 вересня 1934 року в селі Застав'ї (нині Рівненський район Рівненської області, Україна). Після проходження строкової служби у Військово-морському флоті^[1] протягом 1958—1964 років навчався на кафедрі монументального живопису Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, був учнем Данила Довбошинського, Вітольда Манастирського, Романа Сельського. Дипломна робота — декоративні панно «Шевченко та народне мистецтво», «Будівники Львова» для Палацу культури «Будівельник» по вулиці Стефаника у місті Львові (керівник Роман Сельський, оцінка — відмінно)^[2].

Після здобуття мистецької освіти працював у Львівському художньо-виробничому комбінаті художником монументального цеху. Виконував мозаїки та розписи по містах України, Молдавії, на Кавказі, у Сибіру^[1].

З 1993 року викладав у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, де 1995 року став одним із організаторів та завідувачем кафедри сакрального мистецтва^[1]. Серед учнів: Дмитро Приймак. Мешкав у Львові в будинку на вулиці Тернопільській, № 1А, квартира № 47^[3]. Помер у Львові 22 вересня 2006 року.

Творчість

Працював у галузях монументального і станкового живопису (створював тематичні та історичні картини, портрети, пейзажі, натюрморти)^[4]. Серед робіт:

«Батьківське подвір'я» (1965);
«В молдавському селі» (1966);
«Дума про Богдана Хмельницького» (1967);
«Козак Мамай і чужа молодиця» (1968);
«Шаткування капусти» (1968);
«Вітай, Богдане» (1968);
«Козак Мамай» (1969);
«Богдан Хмельницький» (1970);
«Молдавські простори» (1970);
«Шахтарі Червонограда» (1972);
«Застав'я зимою» (1976);
«Натюрморт із хлібом» (1981);
«Натюрморт з кафлями» (1981);
«Церква в Застав'ї» (1981);
«Мати і батько» (1982);
«Косівський натюрморт» (1983);
«Софія Київська» (1987);
«Маруся Богуславська» (1988);
«Смуток Марії» (1990);
«Чорні рови» (1990);
«Стилізовані квіти» (1991);
«Гуцульський пасхальний натюрморт» (1991);
«Гетьман Данило Апостол» (1991);
«Свічник із Христом» (1992);
«Сотник Іван Гонта» (1993);
«Гетьман Михайло Дорошенко» (1993);
«Гетьман Іван Брюховецький» (1993);
«Гетьман Павло Полуботок» (1993);
«Гетьман Іван Виговський» (1993);
«Гетьман Самійло Зборовський» (1993);
«Гетьман Тихон Байбуза» (1993);
«Лук'ян Чорнинський» (1994);
«Львівська Божа Мати» (1994);
«Посланець волі Сагайдачний» (1995);
«Богдан Хмельницький під Львовом» (1995);
«Юрій Змієборець» (1998);
«Йосип і Марія» (2000);
«Христос на престолі» (2001);
«Тайна вечеря» (2001);
«Мамай України» (2001);
«Святий Юрій» (2002);
«Хресна дорога» (2002);
«Гетьман Іван Мазепа» (2003);
«Козак Мамай на могилі» (2004);
«Дівчина з ободком» (2004);
«Козак на сторожі» (2004);
«Матір Божа з дитятком» (2004);
«Покладення до гробу» (2004);

серії

«Натюрморти із гуцульськими атрибутами» (1972);
«Кримські і карпатські пейзажі» (1975).

мозаїки

«Сільське господарство» у Будинку культури села Миколаєва Львівської області (1968);
«Авіація» в аеропорту міста Мінеральні Води Ставропольського краю (1969).

Брав участь у республіканських і всесоюзних художніх виставках з 1967 року^[5]. За життя провів понад двадцять персональних виставок, зокрема у Львові у 1970, 1984, 1988 роках, Рівному у 1986, 1996 роках, Києві у 1995, 1997 роках. Його персональна виставка в Києві 1995 року — «Портрети гетьманів України», експонувалася у Музеї гетьманства, якому митець подарував більше 10-ти портретів гетьманів, а його портрет «Ми, Богдан» є візитною карткою Музею^[6].

У 2002 році видав книгу «Синтез технік монументального мистецтва у храмовій архітектурі».