Кудринці (Чортківський район)

село Кудринці
Герб
Кудринецький замок
Кудринецький замок
Кудринецький замок
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський район
Тер. громада Мельнице-Подільська селищна громада
Код КАТОТТГ UA61060290130048373 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване кінець XV століття
Населення 1340[1]
Поштовий індекс 48750
Телефонний код +380 3541
Географічні дані
Географічні координати 48°36′53″ пн. ш. 26°17′16″ сх. д. / 48.61472° пн. ш. 26.28778° сх. д. / 48.61472; 26.28778
Водойми Збруч
Місцева влада
Адреса ради 48751, Тернопільська обл, Чортківський р-н, смт Мельниця-Подільська, вул Кудринецька, буд 1
Карта
Кудринці. Карта розташування: Україна
Кудринці
Кудринці
Кудринці. Карта розташування: Тернопільська область
Кудринці
Кудринці
Мапа
Мапа

CMNS: Кудринці у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ку́дринці — село в Україні, у Мельнице-Подільській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області, розташоване на правому березі Збруча.

Географія

Село розташоване на відстані 367 км від Києва, 115 км — від обласного центру міста Тернополя та 27 км від міста Борщів.

Археологія

На околицях села виявлено поселення трипільської культури етапу В. Поселення розміщене в урочищі Поле Гончариха, на північ від села, недалеко від замку. Виявив у 1900-х роках Карел Гадачек, у 1915 р. оглянув П. В. Сюзов. На поверхні зібрано уламки кераміки та глиняні схематизовані статуетки. Матеріал зберігається в КАМ. Інституті етнографії АН СРСР та ЛІМ.[2][3]

Фрагмент поліхромного посуду, характерний для Кудринецького поселення трипільської культури, був знайдений на стоянці розвинутого неоліту Стрільча Скеля на Дніпрі.[4]

Поблизу села також відкрито пам'ятки північно-фракійських племен, які заселяли X ст. до н. е. Західне Поділля.

Історія

Кудринці відомі з кінця XV ст. 1518 року поселення отримало міські права.

В 1653 році біля села стояв кіш татарського хана.

Перший поділ Речі Посполитої (1772) поділив Кудринці на дві частини. Після правобережна частина «Горішні Кудринці» вважалась містечком, лівобережна «Нижчі» або «Дольні Кудринці» – селом.

З 1991 року в складі незалежної України.

Від вересня 2015 року ввійшло у склад Мельнице-Подільської селищної громади.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Мельнице-Подільської селищної громади[5].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Борщівського району, село увійшло до складу Тернопільського району[6].

Монастир монахинь василіянок

У 1896—1947 рр. в селі існував монастир монахинь василіянок, зафундований власником Кудринців Іваном Дашкевичем і його дружиною Кароліною (фундаційний акт від 9 лютого 1896 р.) з обов'язком утримувати капелана і 12 убогих, які не можуть заробити собі на прожиток. Монастир був філією від Станіславівського монастиря сестер василіянок[7]. Після Другої світової війни з монастиря зробили колгоспну контору, а з початку 1990-х рр. у помонастирському приміщенні діяла швейна фабрика.

Релігія

Символіка

Герб

За даними Антоні Шнайдера, гербом села був родовий знак графів Козьобродських[8] «Козел І»: у червоному полі срібний козел на зеленій базі.[9]

Населення

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[10]:

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[11]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1576 99.62%
російська 4 0.26%
білоруська 1 0.06%
інші/не вказали 1 0.06%
Усього 1582 100%

Пам'ятки

Пам'ятник Тарасові Шевченку
  • Кудринецький замок
  • Пам'ятник Тарасові Шевченку (1991)
  • Пам'ятний знак воїнам-землякам, які загинули в роки Другої світової війни
  • Городище Кудринці I давньоруського часу (XII—XIII ст.)
  • Поселення Кудринці II трипільської культури (IV-кінець III тис. до н. е.)
  • Поселення Кудринці III черняхівської культури (кін. II- поч. V ст. н. е.)
  • Вал Траяна Кудринці IV
  • Силурійські відклади в Кудринцях
Пам'ятник Т. Шевченку

Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва.

Встановлений 1991 р.

Погруддя — бетон, постамент — камінь.

Погруддя — 0,9 м, постамент — 2,4 м.[12][13]

Охорона природи

Село межує з національним природним парком «Подільські Товтри».

Відомі люди

Світлини

Див. також

Примітки

  1. Населені пункти громади
  2. Мовша Т. Г. Середній етап трипільської культури Археологія УРСР. — К.: Наукова думка, 1971. — С. 169.
  3. Археологічні пам'ятки Української РСР. — К.: Наукова думка, 1966. — стор. 313
  4. Археологічні пам'ятки УРСР, 1952, с. 79.
  5. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
  6. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  7. Цьорох Соломія, ЧСВВ. Погляд на історію та виховну діяльність монахинь василіянок. — 2-ге видання: Рим 1964. — С. 73.
  8. Козєбродських
  9. Українська геральдика. Архів оригіналу за 6 жовтня 2007. Процитовано 12 січня 2007.
  10. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 9 травня 2021.
  11. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  12. У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 31. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3
  13. Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 18 жовтня 2005 р. № 112.
  14. Дуда І. Капустинський Олександр Осипович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 30. — ISBN 966-528-199-2.
  15. Brunon Sariusz-Romiszowski z Romiszowic h. Jelita. www.sejm-wielki.pl. Процитовано 2 березня 2025.
  16. Указ президента України № 731/2019. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 7 листопада 2019.
  17. M. Ewa Łunkiewicz. M. Ewa Łunkiewicz (pl-PL) . Процитовано 2 березня 2025.

Література

  • Алексієвець М. М., Бармак М. В., Грищук М. В. Та ін. Тернопілля: сторінки історії. — Тернопіль, 1995.
  • Археологія Української РСР: в 3-х т. — К., 1971.
  • Бармак М. В., Бармак О. Я. Наш край — Тернопільщина. — Тернопіль, 1998.
  • Пам'ятники містобудування і архітектури Української РСР.— «Будівельник», 1983—1986 рр.
  • Цьорох Соломія, ЧСВВ. Погляд на історію та виховну діяльність монахинь василіянок. — 2-ге видання: Рим 1964. — 254 С.
  • Шот М. Замок на мармурі  // Урядовий кур'єр. — 2008. — 7 червня;
  • Шот М. На пагорбі долі / Микола Шот. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2013. — С. 134-137.
  • Kudryńce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 846. (пол.) — S. 846—847. (пол.)
  • Анатолій Добровольський. Перше Сабатинівське поселення // Археологічні пам'ятки УРСР. — 1952. — С. 200.

Посилання

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya