Вигода (Мельнице-Подільська селищна громада)

село Вигода
Церква Вознесіння Господнього
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Тер. громада	Мельнице-Подільська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA61060290040036218
Основні дані
Населення	▼ 404 (2016)[1]
Територія	1.749 км²
Густота населення	261.29 осіб/км²
Поштовий індекс	48758
Телефонний код	+380 3541
Географічні дані
Географічні координати	48°32′18″ пн. ш. 26°21′7″ сх. д. / 48.53833° пн. ш. 26.35194° сх. д. / 48.53833; 26.35194
Водойми	струмок Хрепелів
Відстань до районного центру	50 км
Найближча залізнична станція	Іване-Пусте
Відстань до залізничної станції	22 км
Місцева влада
Адреса ради	48751, Тернопільська обл, Чортківський р-н, селище Мельниця-Подільська, вул Кудринецька, буд 1
Карта
Вигода
Вигода
Мапа
Вигода у Вікісховищі

Ви́года — село в Україні, у Мельнице-Подільській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на південному сході району над річкою Збруч.

Поштове відділення — Вигодське.

Населення — 404 осіб (2016)^[1].

Село розташоване на відстані 368 км від Києва, 125 км — від обласного центру міста Тернополя та 37 км від міста Борщів.

Через село проліг автошлях Борщів–Жванець (Хмельницької області).

На півдні від села росте грабово-дубовий ліс. У селі бере початок струмок Хрепелів.

Для села характерний помірно континентальний клімат. Вигода розташована у «теплому Поділлі» — найтеплішому регіоні Тернопільської області.

Поблизу Вигоди збереглися рештки Траянового валу, що тепер покритий деревами. Траяновий вал походить з початку 1-го тисячоліття нашої ери. У різних місцях на ньому знаходили римські монети.

Також знайдені археологічні пам'ятки трипільської культури. Поселення трипільської культури розміщене на горі Стрілка (Оретис), виявлене у 1970-х роках. Знахідки (кераміка та крем'яні вироби; зокрема, колекція відбійників) зберігаються в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї^[2].

Перша писемна згадка — 1785.

За переказами, чоловік, який проживав у цій місцевості, вирішив утворити зі свого обійстя невеличку корчму, позаяк біля хати пролягав шлях, котрим проїжджали чумаки й інші подорожні. То було вигідне місце для торгівлі та відпочинку, де можна було перекусити і переночувати. З часом тут почали поселятися люди. Так виникло поселення, яке назвали «Вигода».

У 1928 році була організована бібліотека товариства «Просвіта».

Від вересня 1939 року село — під радянською владою, яка почала «полювання» за членами ОУН, інтеліґенцією, просвітянами, національно свідомою молоддю.

Від 8 липня 1941 до 5 квітня 1944 р. Вигода — під німецькою окупацією. Нацисти вивезли на каторжні роботи до Німеччини багато молодих людей.

На фронти Другої світової війни із села було мобілізовано чимало чоловіків, 9 із них загинули, 16 пропали безвісти.

Після другого приходу радянської влади в ОУН та УПА воювали й загинули Яків Пастух (1926—1946; член ОУН, підпільник) і Степан Семенів (загинув 1944 р., стрілець УПА); членів їхніх сімей заслано на каторжні роботи в Сибір.

У 1945–1946 роках у село переселили три українські родини з Польщі.

Станом на 1 березня 1949 року Вигода — хутір, де проживало 30 осіб (8 дворів)^[3].

1947 року був організований колгосп; у 1950 році колгоспи сіл Вигода та Боришківці об'єдналися в одне господарство. Працювали млин, дві пилорами, водопровід^[3].

У лютому 1952 року було надано статус села, у зв'язку з будівництвом центральної садиби укрупненого колгоспу та збільшенням чисельності населення (148 осіб, 48 дворів)^[3][4].

1956 року село електрифікували^[3].

З 1940 року до 1962 року село належало до Мельнице-Подільського району, після ліквідації якого ввійшло до Борщівського району^[5].

До 2015 було адміністративним центром Вигодської сільради, якій підпорядковувалися села Білівці, Боришківці, Окопи, Трубчин. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Мельнице-Подільської селищної громади.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Мельнице-Подільської селищної громади^[6].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Борщівського району, село увійшло до складу Тернопільського району^[7].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 428 осіб, з яких 193 чоловіки та 235 жінок^[8].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 456 осіб^[9].

У 2014 році населення становило 412 осіб.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[10][11]:

У Вигоді є два храми Вознесіння Господнього: греко-католицький (1999 р.) і православний (1887 р., реставрований 1990 р.), капличка Божої Матері (2008 р.).

У селі є костел (1890).

Встановлено:

• пам'ятний хрест на честь скасування панщини (1848),
• пам'ятник Є. Долинюк (1951 р., скульптор В. Вінайкін),
• пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1967).

У лісовому урочищі Окопська стінка росте ботанічна пам'ятка природи — черешчатий дуб (0,02 га; вік — 210 р., діаметр — 120 см); на північній околиці села, в глибокій балці, що відкривається до р. Збруч, є гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення — джерело питної води (0,01 га).

Діють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів та бібліотека.

У селі діє фельдшерсько-акушерський пункт.

У селі є Будинок культури.

Проводиться фестиваль «Барви Поділля»^[12].

У Вигоді працювала двічі Герой соціалістичної праці Є. Долинюк, якій споруджено пам'ятник-погруддя (1951; скульптор В. Вінайкін).

У Вікісловнику є сторінка Вигода.

• Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
• Івахів Г., Мизак Н. Вигода // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 480. — ISBN 978-966-457-228-3.
• Wygoda (13), folwark w Szyszkowcach, pow. borszczowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 87. (пол.)