Псевдоніми й криптоніми: Гак Мусій; Чіпка Галант; Галактіон Чіпка; Доля Мирон; Мирон-Доля; Роман К.; Харко; Учасник; Зищзз; Рома; Р. К.; Г. Ч.; М. Д.; Т. С. та інші.
Довголітній активіст українського спортового руху, зокрема член Товариства студентів вищих шкіл «Україна» від початку його заснування в 1911, на одних із перших змагань виграв суперництво з метання диска та штовхання ядра, рекордсмен з легкої атлетики Запорозьких ігрищ, чемпіон Галичини з легкої атлетики.
У стрілецьких лавах
1914 — записався до легіону УСС (рядовик, командант чоти, сотні, ад'ютант полку в ранзі поручника).
Від 1916 був членом таємного стрілецького Ордену. У 1918 командував сотнею Вишколу УСС на румуно-буковинському кордоні, в січні 1919 — пішим полком УГА у боях за Львів. Разом з УГА пройшов її шляхом перемог і поразок.
Від середини 1920 до лютого 1921 інтернований у польському таборі для старшин УГА в м. Тухолі.
Творчість
Перший вірш опублікував 1915 у Відні в часописі «Вісник Союзу визволення України».
У рукописі передавали з рук у руки стрілецьку хроніку Романа Купчинського «Новініяда», яку називали початком стрілецької преси.
Активно публікував свої твори у стрілецькій періодиці, львівських часописах «Шляхи» і «Діло».
Автор поезій на стрілецьку тематику («Ніби сниться», «Дума про Хведора Черника», «Перший листопад» та ін.), слів і музики стрілецьких пісень: «Ой там при долині» (1915), «Заквітчали дівчатонька» (гора Лисоня біля Бережан — с. Вільховець), «Гей там, у Вільхівці» (спільно з Л. Лепким, написана після бою під с. Потутори), «Як з Бережан до Кадри» (написана під час переїзду УСС з Бережан до Коша), «Ой шумить, шумить» (с. Тудинка над Стрипою; усі — 1916), «Вдаряй мечем» (1917), «Пиймо, друзі» (1918), «Ірчик», «Бодріться» (всі — 1920), «Ми по таборах і тюрмах» (1921), «Лети, моя думо» (1922) та інші, слів пісень «Ой впав стрілець» (1916, с. Тудинка, музика М. Гайворонського), «Ой зацвіла черемха» (1917, музика А. Баландюка) та інші. Пісні Р. Купчинського відомі також в обробках композиторів С. Людкевича, М. Вериківського, П. Козицького, В. Барвінського, М. Колесси, Н. Нижанківського, Б. Вахнянина, М. Леонтовича та інших.
Стрілецькі пісні Р. Купчинського опубліковані у Львові 1937 у збірниках «Великий співаник „Червоної Калини“» та «Альбом стрілецьких пісень» Б. Вахнянина (більшість із них — в обробках інших композиторів), у Кракові 1940 в народному співанику «140 пісень з нотами»[3]. Просторий пласт віршів Р. Купчинського — духовна лірика (різдвяна, великодня та інша). Серед поезій громадянського звучання — поема «Пісня про Рідну Землю», «Ода до Пісні», вірші «На подільських ланах», «На свіжому повітрі».
Міжвоєнний період
Після звільнення з польського полону (1921) студіював філософію у Віденському університеті (1921—1922), невдовзі продовжив студії з гуманітарних наук у Львові в Українському таємному університеті (1922—1924).
Працював професійно як журналіст, поєднуючи журналістику з літературою.
1924—1939 — співробітник редакції газети «Діло», де вів постійну рубрику «Відгуки дня», під якою друкував фейлетони, підписуючись псевдонімом Галактіон Чіпка[4], підготував книжку цих фейлетонів (її виходові перешкодила війна), також співпрацював з редакціями часописів «Новий Час», «Кооперативна Родина», «Неділя», «Господарсько-Кооперативний Часопис»; у 1925—1929 — з ілюстрованим журналом «Світ», друкувався у «Заграві», «Дзвонах», «Нових Шляхах», «Ілюстрованих Вістях» та інших періодичних виданнях.
1921 року опублікував у Львові драматичну поему «Великий день», написану в польському полоні 10—25 жовтня 1920[5].
Співзасновник і редактор, постійний член редакційної колегії львівської видавничої кооперативи «Червона Калина» (1921—1939), яка видала, зокрема, 17 історичних календарів-альманахів, випускала місячник «Літопис Червоної Калини» (1929—1939), де Роман Купчинський публікував свої художні твори, статті, спогади.
1922 року з Василем Бобинським та Павлом Ковжуном організував літературно-мистецьку групу «Митуса», яка видавала однойменний місячник літератури й мистецтва; всі троє були співредакторами. Тут публікував і свої твори.
Автор роману-трилогії зі стрілецького життя «Заметіль» («Курилася доріженька», «Перед навалою» (обидві частини — 1928), «У зворах Бескиду» (1933).
Писав тексти для лялькового театру гумору і сатири «Вертеп наших днів», який у 1926 організував у Львові Левко Лепкий.
Як повідомила газета «Діло» (29 червня 1929), 26 червня 1929 Роман Купчинський «виголосив веселу промову» на вокально-музичному вечорі співачки І. Шмериковської-Приймової та композитора Василя Барвінського в Тернополі в залі «Міщанського Братства».
У 1933—1939 роках — голова Товариства письменників і журналістів ім. І. Франка у Львові (ТОПІЖ). З його ініціативи ТОПІЖ проводив літературні конкурси з грошовими нагородами, влаштовував вечори лауреатів конкурсу; в лютому 1935 започаткував Бал Української Преси — найбільшу в країні імпрезу такого роду.
1939 року переїхав до Кракова, де працював в Українському видавництві. Друкувався в газеті «Краківські Вісті» та інших періодиках.
Наприкінці Другої світової війни виїхав до Німеччини, де продовжував займатися літературною творчістю (серед найвідоміших — вірш «Ніби сниться», вперше опублікований у журналі «Зустріч» (1948, Реґенсбурґ); не раз передрукований в американській періодиці у 1950-1960-х рр.; вміщений у збірнику «За волю України: До 50-ліття збройного виступу Українських Січових Стрільців проти Москви. 1914—1964». — Нью-Йорк, 1967).
1946 року разом з Левом Лепким створив сценарії до «Вертепу», відновленого зусиллями останнього у таборі для переміщених осіб у с. Бльомґофен (Баварія, Німеччина).
У 1949 році переїхав до США в м. Оссінг поблизу Нью-Йорка.
1952—1954 — вів свою рубрику «Відгуки дня» в україномовній газеті «Свобода».
1952 — належав до ініціативної групи, яка організувала Спілку Українських Журналістів Америки (СУЖА), був її головою у 1958—1960 (відмовився від цього поста внаслідок погіршення стану здоров'я). Почесний член СУЖА з 23 грудня 1966.
Протягом тривалого часу працював у дирекції та редакційній колегії відновленого у 1950 за львівським зразком видавництва «Червона Калина».
1950-1960 рр. — член управи Літературно-Мистецького Клубу в Нью-Йорку.
Діяльний в Об'єднанні Колишніх Вояків Української Армії та інших українських товариствах; працював у головній редакційній колегії журналу комбатантських об'єднань Канади і США «Вісті Комбатанта» (Нью-Йорк).
Продовжував писати вірші та пісні; всього створив слова і мелодії до 84 пісень: патріотичних, ліричних, жартівливих, маршових та ін. Твір «Боже Великий, Творче Всесвіту…» став національно-релігійним гімном українського народу.
Окремі вірші Роман Купчинського перекладені іноземними мовами.
Видав «Мисливські оповідання» (Вінніпег—Торонто, 1964), куди увійшло 10 оповідань; гумористичну поему «Скоропад» (Нью-Йорк, 1965), яку написав у 1919—1922 і відновив після того, як вона була втрачена, в 1940-х рр. у Німеччині.
Був редактором мови збірки «Бурлацька правда» (Нью-Йорк, 1971).
Автор ряду публікацій в українських періодичних виданнях діаспори: газетах, журналах, альманахах, календарях (стаття «Військові пісні» у календарі «Просвіти», м. Буенос-Айрес, 1960), в збірниках (спогад «Місто і степ» у книзі «Теребовельська Земля», 1968).
Посмертні видання
Після смерті автора вийшли друком в еміграції збірники вибраних пісень «Ми йдемо в бій» (1977) та вибраної лірики і прози «Невиспівані пісні» (1983).
1990 року в Тернополі видано збірник «Як з Бережан до Кадри: Стрілецькі пісні Романа Купчинського» (упорядник Василь Подуфалий, редактор Богдан Мельничук).
У 1992 році архів Р. Купчинського передано із США на зберігання у Львівську науково-педагогічну бібліотеку.
В сучасній Україні твори Романа Купчинського вийшли окремими виданнями (трилогія «Заметіль». — Львів, 1991), опубліковані у збірниках і часописах.
Чотири вірші («Благословенна зірка ясна», «В той вечір Різдвяний», «До Віфлеєма», «На Різдво») вміщені у книзі «Богославень: Духовна поезія західноукраїнських авторів» (Тернопіль, 1994; редактори-упорядники Богдан Мельничук, Михайло Ониськів).
Вшанування пам'яті
Від 1989 року в Розгадові щорічно відбувається пісенний фестиваль «Стрілецька слава».
У червні 1990 року в с. Розгадів урочисто, за участю близько 10 тисяч осіб, відкрито меморіальну таблицю Романові Купчинському.
У вересні 1990-го тут освячено музей, започаткований у його родинній хаті — колишньому парафіяльному будинкові.
У жовтні 1994-го — до 100-ліття від дня народження Романа Купчинського — в родинному селі відкрито пам'ятник (скульптор Петро Кулик, архітектор Володимир Блюсюк, обидва — м. Львів) із написом «Роман Купчинський 1894—1976. Співець стрілецької слави».
Купчинський Р. Благословенна зірка ясна; В той вечір Різдвяний; До Віфлеєму; На Різдво: Вірші // Богославень: Духовна поезія західноукраїнських авторів / Ред.-упоряд. Б. Мельничук, М. Ониськів. — Тернопіль, 1994. — С. 93–95, 191—193, 320.
Купчинський Р. Великий день: Драм. поема-містерія. — Тернопіль, 1997. — 45 с.
Купчинський Р. Г. Заметіль, І. Курилася доріженька: Повість зі стрілецького життя. — Львів: Каменяр, 1991. — 175 с.
Купчинський Р. Дедьо в гостях // Слово і час. — 1999. — № 9. — С. 35–36.
Купчинський Р. Жмут споминів про Богдана Лепкого // Україна. — 1991. — № 14. — С. 12–13.
Купчинський Р. Заметіль, II. Перед навалою: Повість зі стрілецького життя. — Львів: Каменяр, 1991. — 151 с.
Купчинський Р. Заметіль, III. У зворах Бескиду: Повість зі стрілецького життя (Післямова Т. Ю. Салиги). — Львів: Каменяр, 1991. — 143 с.
Купчинський Р. З циклу «Мій край»: Вірші // Рости на щастя України-мами: Галицька читаночка / Ред.-упоряд. Б. І. Мельничук, Б. В. Проник. — Тернопіль, 1991. — C. 44–45.
Купчинський Р. Зажурились галичанки; Сльота: Вірші // Атом серця: Українська поезія першої половини XX ст. — К., 1992. — С. 258–259.
Купчинський Р. …І зі співом умирали: Вірші про січових стрільців // Україна. — 1990. — № 6. — С. 8–9.
Купчинський Р. Літературні зустрічі: Київські письменники у Львові // Дзвін. — 1991. — № 10. — С. 133–136.
Купчинський Р. Мисливські оповідання. — Вінніпег — Торонто, 1964. — 207 с.
Купчинський Р. Мій край: Вірш-легенда // Тернопіль. — 1994. — № 4. — С. 3.
Купчинський Р. Мій край; Гусоньки та лебідоньки; Будь, Україно: Вірші // Жива вода. — 2001. — № 3. — С. 4.
Купчинський Р. Молитва; Як з Бережан до Кадри; Заквітчали дівчатонька; Стрілецька пісня; Засумуй трембіто: Вірші // Тернопільщина літературна. Дод. 2. — С. 80.
Купчинський Р. На подільських ланах; На свіжому побоєвищі; Стрілецька пісня; Зима; Спека; Сльота; І там, і тут…; Вітер: Вірші // Жовтень. — 1989. — № 5. — С. 12.
Купчинський Р. Ода до пісні: Вірш // Тернопіль. — 1991. — № 2. — С. 78.
Купчинський Р. Поезії // Дивослово. — 2000. — № 4. — С. 60–61.
Купчинський Р. Роса, хмара та сніг // Слово благовісту. — Львів,1999. — С. 288–290.
Купчинський Р. Христос воскрес — воскресне й Україна: Вірші // Відродження. — 1991. — 15 січ.
↑Перевидана у Тернополі в ТОВ «Поліграфіст» у 1997
Джерела та література
Бард стрілецької музи // Боднарчук І. Між двома світами. — Донецьк, 1996. — С. 61–72.
Виникнення ЗУНР і державне будівництво в Східній Галичині: (Біографічні відомості про Р. Купчинського) // Матейко Р., Мельничук Б. За рідний край, за нарід свій… — Тернопіль, 1993. — С. 11.
Від Золотої Липи до Стрипи: (Творчість Р. Купчинського) // Матейко Р., Мельничук Б. Воєнними дорогами синів Галичини. — Тернопіль, 1991.
Гущак І. Комендант стрілецької стежі: (Тема січового стрілецтва у творах Р. Купчинського) // Вільне життя. — 1990. — 7, 8 квіт.
Данилевич М. Творчий портрет Романа Купчинського в курсі «Літературне краєзнавство» // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія «Літературознавство». — Тернопіль,2000. — С. 53–56.
Дуда І. Тернопільщина мистецька: [Про Р. Купчинського] // Свобода. — 1992. — 16 трав.
Зависта дорога у мандрівку століть: Воскресіння Романа Купчинського // Качкан В. Хай святиться ім'я твоє: Історія української літератури і культури в персоналіях (XIX — перша половина XX ст.). — Івано-Франківськ: Сіверсія, 2000. — С. 258–279.
Зозуляк Є. Його пісні народ співає: 100 років від дня народження Р. Купчинського // Вільне життя. — 1994. — 23 верес.
Купчинський Роман // Історія української літератури ХХ ст.: У 2-х кн. — К., 1998. — Кн. 1. — С. 144–145.
Купчинський Роман Григорович (24.09.1894-10.11.1976) — поет-лірик і композитор, автор пісень, прозаїк, критик // Медведик П. Літературно-мистецька та наукова Зборівщина. — Тернопіль, 1998. — С. 152–154.
Купчинський Р. Літературні зустрічі: Київські письменники у Львові // Дзвін. — 1991. — № 10. — С. 133–136.
Купчинський Роман // «Журавлина» книга. Тернопільська українська західна діаспора: Словник імен / Авт.-уклад. Б. Мельничук, Х. Мельничук, Н. Совінська. — Тернопіль, 2001. — Ч. 2. — С. 128–134.
Петренко М. Співець стрілецької слави: (Р. Купчинський) // Літ. Україна. — 1994. — 1 груд.
Петренко М. Як з Бережан до Кадри…: (Про Р. Купчинського) // Свобода. — 1994. — 18 жовт.
Погребенник Ф. Роман Купчинський — лицар чину і слова // Слово і час. — 1999. — № 9. — С. 34–35.
Погребенник Ф. «Човен хитається серед води»: До 100-річчя від дня народження Р. Купчинського // Свобода. — 1994. — 24 верес.; Молодь України
Подуфалий В. Співець стрілецької слави // Свобода. — 1994. — 24 верес.
Різник Л. Усуси на Лисоні: Історична повість // Дзвін. — 1997. — № 1.
Роман Купчинський (1894—1976) // Приходько І. Творчі портрети українських письменників XX століття. — Тернопіль, 1993. — С. 140–156.
Роман Григорович Купчинський (1894—1976) — укр. письменник, журналіст, композитор: (Коротка біогр. довідка) // Великодні дзвони дзвонять. — Тернопіль, 1991. — С. 70–71.
Савак Б. На крилах пісні ввійшов у вічність: Святкув. 100-річчя Р. Купчинського в Розгадові // Свобода. — 1994. — 27 верес.
Салига Т. "Гей, Січ іде! Красен мак цвіте’’: (Поезія січових стрільців. Серед поетів — Р. Купчинський) // Дзвін. — 1990. — № 6. — С. 132–139.
Салига Т. Курилася доріженька: (Про Р. Купчинського та українську стрілецьку поезію) // Україна. — 1990. — № 6. — С. 6–8.
Салига Т. Поет із коша стрілецького: (Роман Купчинський) // Літ. панорама. — К., 1990. — Вип. 5. — С. 194–204.
Салига Т. Час судить по-своєму. Бо заметілями курилися дороги // Купчинський Р. Заметіль. — Львів, 1991. — Ч. І. — С. 5–15; Ч. ІІІ. — С. 133–143.
Семків Р. Патріотична ідея у творах Р. Купчинського // Тернопілля'95.: Регіон. річник. — Тернопіль,1995. — С. 409–411.
Співець стрілецької слави [Текст] / Г. Жук // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2019. — № 39 (2 жовт.). — С. 7 : фот.
Стахів Є. Крізь воєнну хурделицю: (Про Р. Купчинського «Курилася доріженька») // Відродження. — 1991. — 5 берез.
Стрипа — ріка стрілецької слави // Городинський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині. — Львів, 1998. — С. 265–266.
Талант для добра і краси [Текст] / І. Бандурка // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2024. — №39 (25 верес.). — С. 6 : фот. — (130 років від дня народження Романа Купчинського).
Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
Посилання
Купчинський Роман Григорович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 648-649.
2. 10 вересня 1914: відбуття на фронт першого підрозділу (сотня В. Дідушка)
3. 25 вересня 1914: перше бойове зіткнення, шлях Турка—Сянок (сотня О. Семенюка)
4. 15-30 вересня 1914: розформування куренів і поділ сотень на групи по 20 вояків
5. 06 жовтня 1914: повторне сформування куренів та сотень
6. 28 жовтня 1914: взяття г. Ключ біля Сколого (сотня В. Сроковського)
7. 26 жовтня — 3 листопада 1914: бої за г. Комарницьку (сотні В. Дідушка та Р. Дудинського) і г. Лиса, Залярська, Кобила.
8. 10 листопада 1914: командувач 55-ї дивізії генерал Фляйшман вручив Медалі Хоробрості 2-го кл. З. Носковському, Я. Струхманчуку, О. Степанів, І. Андруху, С. Галечко
примітки:
звичайний шрифт — організаційні дії • курсив — невеликі бойові операції • жирний шрифт — найвідоміші бої