З 1913 року займався адвокатською практикою у Львові.
Активний член управи «Сокола-Батька», член Української бойової управи (УБУ). Як старши́на запасу австрійського війська у серпні 1914 був призначений до легіону УСС, спочатку як командант І-го куреня у ранзі сотника,[5][6] потім командир «Збірної станиці УСС» у Львові, яка займалася набором добровольців (1915–1918).
У 1919 році став одним із організаторів «Колегії оборонців» у Львові, згодом «Союзу українських адвокатів», в якому обіймав посаду віце-президента з 1923 по 1939. Виступав адвокатом у політичних процесах над українськими патріотами.
У 1939-му, у зв'язку з приходом на Західну Україну більшовиків, емігрував до Кракова, де займався адвокатською практикою. В 1941–1943 очолював Львівську адвокатську палату. Довголітній диригент музично-хорового товариства «Львівський Боян».
2. 10 вересня 1914: відбуття на фронт першого підрозділу (сотня В. Дідушка)
3. 25 вересня 1914: перше бойове зіткнення, шлях Турка—Сянок (сотня О. Семенюка)
4. 15-30 вересня 1914: розформування куренів і поділ сотень на групи по 20 вояків
5. 06 жовтня 1914: повторне сформування куренів та сотень
6. 28 жовтня 1914: взяття г. Ключ біля Сколого (сотня В. Сроковського)
7. 26 жовтня — 3 листопада 1914: бої за г. Комарницьку (сотні В. Дідушка та Р. Дудинського) і г. Лиса, Залярська, Кобила.
8. 10 листопада 1914: командувач 55-ї дивізії генерал Фляйшман вручив Медалі Хоробрості 2-го кл. З. Носковському, Я. Струхманчуку, О. Степанів, І. Андруху, С. Галечко
примітки:
звичайний шрифт — організаційні дії • курсив — невеликі бойові операції • жирний шрифт — найвідоміші бої
.svg){kind=small}
