Яримович Осип Іванович
Осип Михайло Маріян Яримович (18 травня 1897, Львів — 2 липня 1917, біля с. Конюхи, Козівський район, Тернопільська область) — пластун, командант[1] сотні УСС. Відомий як наймолодший бойовий офіцер Першої світової війни[2]. ЖиттєписНародився 18 травня 1897 у Львові. Був найстаршим в багатодітній родині львівських міщан Івана і Розалії Яримовичів.  Навчався у філії Академічної гімназії у Львові. Під час навчання в 1911 році Осип Яримович разом з відомими пізніше старшинами УСС Іваном Чмолою, Василем Кучабським, О. Кучерішком, Петром Франком, Оленою Степанівною та Романом Сушком стали засновниками та діяльними членами першого таємного військового гуртка «Пласт». 1914 року закінчив 7 клас Філії Академічної гімназії у Львові. Матуру здобув у Відні. У серпні 1914 р. на заклик Української бойової управи Осип Яримович серед перших зголосився добровольцем у ряди Українських січових стрільців. Командував чотою в сотні Василя Дідушка, яка першою з підрозділів УСС 10 вересня 1914 року виступила проти російського ворога. Головним завданням сотні була охорона Верецького-Нижнього і Гусного перевалів. Перший бій сотні з ворогом відбувся під Верецьким перевалом 28 вересня 1914 р.  26 жовтня січові стрільці сотні В. Дідушка здобувають і утримують три дні гору Комарницьке біля Синевідського. Згодом, коли австрійські частини втрачають цей вигідний плацдарм, 3 листопада сотні Дідушка та Дудинського сміливою атакою повертають втрачені позиції. Осип Яримович відбув усі карпатські походи й бої УСС. Особливо прославився своєю відвагою у боях на Маківці, які тривали від 29 квітня до 2 травня 1915 р. Від осені 1915 р. Яримович — самостійний командант 3-ї сотні 1-го полку УСС, наймолодший сотник УСС. Від 31 жовтня до 3 листопада 1915 р. дві сотні 1-го куреня під проводом четаря Осипа Яримовича брали участь у бою під Семиківцями. В кривавих змаганнях російські війська зайняли село, але сотні Дмитра Вітовського, Андрія Мельника, Осипа Яримовича, Зенона Носковського відбили Семиківці. Ця запекла битва стала ще одним величним подвигом УСС. На травень 1916 р. Осип Яримович мав ранг поручника[3], командував 3-ю сотнею 1-го куреня (командант — сотник Омелян Лисняк) 1-го полку УСС (командант — підполковник Антін Варивода)[3]. У бою на Лисоні 2 вересня 1916 р. поручник Осип Яримович поранений. У березні 1917 року повертається на фронт, де серед 77 старшин підписує «Апель старшин У. С. С. до Загальної Української Ради і Української Парламентарної Репрезентації» з домаганнями від провідників «негайного порозуміння і поставлення на чолі Нації органу з неоспоримим правом проводу і заступництва». Поліг у бою під Конюхами 2 липня 1917[4] під час артобстрілу. Місце поховання Похоронений у могилі на узгір'ї села Конюхи за Звіринцем над Мазуровим яром, де в ті далекі часи були позиції й окопи усусів (становище, призначене для УСС австрійським командуванням, було стратегічно дуже невдале). Ось як описує у своїй книжці Ярослав Когут (1929 р. н., корінний житель с. Конюхи, учасник визвольних змагань, засуджений на 25 років):
1 липня 2017 року до сторіччя бою під Конюхами старанням громади села, Тернопільської обласної і Козівської районної влади, Козівського краєзнавчого музею на братській могилі УССів, встановлений кам'яний хрест і дві стели з викарбуваними іменами і прізвищами полеглих. ВизнанняВідзначений бронзовою медаллю Військової Заслуги «Signum Laudis». Перебуваючи 3 березня 1917 року в селі Куропатники Роман Купчинський написав пісню «Накрила нічка» для свого сотенного коменданта, поручника УСС. Коли він загинув 1-го липня Р. Купчинський додав другу частину пісні.
1 липня 2017 року, до сторіччя історичних боїв під Конюхами, за сприянням Тернопільської обласної, Козівської районної, Конюхівської сільської влади, Козівського краєзнавчого музею і Конюхівської загальноосвітньої школи була проведена регіональна наукова конференція «Конюхи у Першій світовій війні» і видано матеріали конференції[8], в яких описано жорстокий бій під Конюхами 29 червня — 2 липня 1917 року, в якому брав участь і загинув поручник Осип Яримович. Видано ювілейну брошуру «Конюхи у Першій світовій війні 1917 рік» і поштову листівку, яка містить і портрет поручника Осипа Яримовича. 14 квітня 2018 року Конференція українських пластових організацій нагородила поручника Осипа Яримовича (посмертно) Залізним Пластовим Хрестом за виявлену мужність у боротьбі за Батьківщину. 1927 року в Бережанах, теперішньої Тернопільської області,41 курінь Українського Пласту носив ім'я поручника Осипа Яримовича[9]. Примітки
Література
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
