Курахівка

селище Курахівка
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Покровський район
Тер. громада	Курахівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA14160110050089070
Облікова картка	смт. Курахівка
Основні дані
Статус	із 2024 року
Площа	5.63 км²
Населення	▼ 2600 (01.01.2022)
Густота	462 осіб/км²;
Поштовий індекс	85490-85492
Телефонний код	+380 6237
Географічні координати	48°1′40″ пн. ш. 37°22′31″ сх. д. / 48.02778° пн. ш. 37.37528° сх. д.
Водойма	р. Вовча ;
Відстань
Найближча залізнична станція:	Курахівка
До станції:	4 км
	До райцентру:
- автошляхами:	16,7 км
	До обл. центру:
- залізницею:	65 км
- автошляхами:	45 км
Селищна влада
Адреса	85490, смт Курахівка, вул. Комсомольська, 47
Голова селищної ради	Сірченко Микола Костянтинович
Карта
	Курахівка
	Курахівка
	Курахівка у Вікісховищі

Кура́хівка — селище Курахівської міської громади Покровського району Донецької області, Україна. Відстань до Селидового становить близько 16 км і проходить автошляхом місцевого значення.

Історія

За даними на 1859 рік у власницькому селі Бахмутського повіту Катеринославської губернії мешкало 295 осіб (137 чоловічої статі та 158 — жіночої), налічувалось 37 дворових господарств, існував завод^[2].

Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі Курахівка (Кам'янка) Голицинівської волості мешкало 331 особа, налічувалось 53 дворових господарства, існувала лавка^[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 535 осіб (250 чоловічої статі та 285 — жіночої), з яких 502 — православної віри^[4].

У 1908 році в селі мешкало 740 осіб (369 чоловічої статі та 371 — жіночої), налічувалось 82 дворових господарства^[5].

З 2022 року село обстрілюється росіянами,особливо активно почало обстрілюватися в 2024 році.Є загиблі цивільні люди. Восени 2024 року окуповане рф.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[6]:

Мова	Кількість	Відсоток
російська	2883	69.06%
українська	1276	30.56%
вірменська	7	0.17%
білоруська	3	0.07%
румунська	2	0.05%
грецька	1	0.02%
угорська	1	0.02%
інші/не вказали	2	0.05%
Усього	4175	100%

За даними перепису 2001 року населення селища становило 4175 осіб, із них 30,56 % зазначили рідною мову українську, 69,05 %— російську, 0,17 %— вірменську, 0,07 %— білоруську, 0,05 %— молдовську, 0,02 %— угорську та грецьку мови^[7].

Динаміка зміни населення Курахівки за роками^[8]:

Економіка

У селищі працює Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська». Є електромеханічні майстерні. Ведеться видобуток вугілля.

Персоналії

Мерцалов Олексій Іванович (1856—1935) — коваль, металург, автор славнозвісної Пальми Мерцалова.
Волинко Микола Миколайович (1954) — український профспілковий діяч. Очолює Незалежну профспілку гірників Донбасу.
Межовий-Мороз Василь Антонович (1923—2015) — український поет, учитель, громадський діяч.

Див. також

Курахове

Примітки

↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
↑ Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с.(поз. 1027) (рос. дореф.)
↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-61. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
↑ рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Бахмутскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911, (код 20-2)
↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 5 квітня 2022.
↑ Наведено за даними державної служби статистики України.