Лактіонов Микола Ілліч
Лактіонов Микола Ілліч (21 листопада 1926 — 7 січня 2007) — вчений ґрунтознавець, доктор сільськогосподарських наук, професор кафедри ґрунтознавства Харківського національного аграрного університету імені В. В. Докучаєва. БіографіяМикола Ілліч народився 21 листопада 1926 року у с. Якимівка (нині смт), Запорізької області в родині селянина[1]. 1943-1946 – у листопаді 1943 року брав участь у бойових діях на Сталінградському напрямку. Після звільнення Запорізької області знову повернувся у рідний радгосп «Каучук», де працював як експедитор, моторист, електромонтер, а потім — водій. З 1946 по 1947 роки учень Мелітопольського сільськогосподарського технікуму, З 1947 по 1949 роки продовжив навчання у Липковатівському сільгосптехнікумі (Харківська область). З 1949 по 1954 роки навчання у Харківському сільськогосподарському інституті імені В. В. Докучаєва (ХСГІ). Здобув спеціальність учений агроном-ґрунтознавець агрохімік. З 1954 по 1957 роки аспірантура при Лабораторії ґрунтознавства АН УРСР за наукового керівництва професора М. К. Крупського. З 1957 по 1959 роки завідувач лабораторії масових аналізів УкрНДІ ґрунтознавства та експедиції з обстеження ґрунтів України. З 1959 по 1967 роки асистент, потім доцент кафедри ґрунтознавства ХСГІ. У 1967 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Колоїдно-хімічні дослідження гумусу як полідисперсної системи». З 1963 по 1967 роки декан і проректор факультету заочної освіти ХСГІ. ![]() У 1978 році захистив докторську дисертацію за темою «Закономірності трансформації органічних колоїдів у чорноземах за їх сільськогосподарського використання». У 1979 році отримав вчене звання професора з ґрунтознавства. З 1967 по 1993 роки проректор з начальної роботи ХСГІ (ХДАУ). З 1993 по 1996 роки ректор Харківського державного аграрного університету. З 1979 по 2005 роки завідувач кафедри ґрунтознавства ХСГІ (ХДАУ, ХНАУ). З 2005 по 2006 роки професор кафедри ґрунтознавства Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва Помер 7 січня 2007 р. похований у с. Докучаєвське у Харківській обл. ПраціВчений опублікував більше 150 наукових і навчальних робіт – монографії, підручники, навчальні посібники, статті, лекції-брошури. Основні публікції:
Головні наукові досягненняРозроблено методику фракціонування активного гумусу ґрунтів за допомогою висхідної хроматографії, що дозволило вперше продемонструвати чіткі розбіжності між властивостями гумінових кислот і гуматів. Встановлено, що гумусові речовини в природному стані не можуть класифікуватися як високомолекулярні сполуки, а повинні бути віднесені до класу колоїдних поверхнево-активних речовин. Запропоновано схему будови міцели гумусу, як агрегату хінон амінокислотних макромолекул, що пояснює її гідрофільність. Експериментально доведено сутність, механізм і хімізм парадоксального явища необоротної адсорбції негативно заряджених гуматів на негативно заряджених глинистих частках. Запропоновано схему “будови” ґрунтового колоїдного органо-мінерального комплексу. Для агрономічної характеристики органічної частини ґрунтів запропоновано об'єктивний критерій — показник реакційної здатності гумусу, яким узагальнено кількісні і якісні зміни гумусу в орних ґрунтах (Авторське свідоцтво на спосіб прогнозування родючості ґрунтів за гумусом, 1973). Цілеспрямована наукова діяльність М. І. Лактіонова, лекції з ґрунтознавства для студентів та керівництво дослідницькою роботою аспірантів, пошукачів і магістрів зумовили створення власної школи дослідників гумусу ґрунтів як визначальної характеристики їхнього генезису і трансформації у процесі землеробського використання. Під керівництвом М. І. Лактіонова 10 науковців набули вченого ступеня кандидата наук. Відзнаки та нагородиПедагогічна і наукова діяльність професора М. І. Лактіонова відзначена численними нагородами:
Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia