Луїс дель Соль
Луїс дель Соль (ісп. Luis del Sol, 6 квітня 1935, Аркос-де-Халон — 20 червня 2021) — іспанський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Виступав, зокрема, за «Реал Мадрид», «Ювентус» та «Рому», а також національну збірну Іспанії. У складі збірної — чемпіон Європи. Клубна кар'єраНародився 6 квітня 1935 року в місті Аркос-де-Халон, однак все його дитинство пройшло в місті Севілья, куди переїхала його родина, коли Луїсу було лише 2 місяці. Свою кар'єру дель Соль розпочав у клубі «Ферровіаріос», звідки перейшов в молодіжний склад «Бетіса», потім недовго грав за «Утреру», звідки повернувся в «Бетіс» і дебютував в першій команді клубу. Дель Соль допоміг клубу вийди з Сегунди в Прімеру в 1958 році.  Незабаром привернув увагу гранда іспанського футболу, клубу «Реал Мадрид», що шукав заміну невдало виступавшому бразильцеві Діді, резонно вважаючи, що швидкий півзахисник буде хорошою допомогою віковим Альфредо Ді Стефано і Ференцу Пушкашу. В «Реал» дель Соль перейшов в 1960 році за 8 млн песет[1], він зіграв за «королівський клуб» всього два роки, але за цей період виграв з командою кубок європейських чемпіонів та міжконтинентальний кубок, найбільші клубні трофеї, завойовані дель Солем в його кар'єрі. Також протягом цих років двічі виборював титул чемпіона Іспанії та ставав володарем Кубка Іспанії. У 1962 році дель Соль перейшов в італійський «Ювентус», куди «Реал» продав гравця за 35 млн песет[1], сподіваючись вкласти виручені гроші в покупку суперзірки «Сантоса» Пеле. Дель Соль дебютував у Серії А 16 вересня 1962 року в матчі з «Дженоа». Відіграв за «стару сеньйору» наступні вісім сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Ювентуса», був основним гравцем команди. За цей час додав до переліку своїх трофеїв титул володаря Кубка Італії, а також ставав чемпіоном Італії. Протягом 1970—1972 років захищав кольори команди клубу «Рома», в якій був капітаном команди, і виграв Меморіал Армандо Піккі у 1971 році та Англо-італійський кубок 1972 року. Завершив професійну ігрову кар'єру у віці 38-ми років у рідному клубі «Реал Бетіс» в 1973 році. Виступи за збірну15 травня 1960 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Іспанії в матчі з Англією, який «Червона фурія» виграла 3:0. У складі збірної був учасником двох чемпіонатів світу — 1962 року у Чилі та 1966 року в Англії, зігравши по два матчі на кожному з них. Також поїхав з командою на домашній чемпіонат Європи 1964 року, ставши з командою чемпіоном Європи, проте у фінальних етапах на поле не виходив. Останню гру провів 15 липня 1966 року із Швейцарією (2:1). Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у формі головної команди країни 16 матчів, забивши 3 голи. Кар'єра тренераПо завершенні ігрової кар'єри залишився в структурі рідного клубу «Реал Бетіс», де працював на рідних посадах, а у 1985–1986 роках керував основною командою у Прімері. Згодом у сезоні 2000/01 знову був головним тренером команди і зумів вивести команду з Сегунди у вищий дивізіон. Також 1990 року недовго працював у Сегунді з «Рекреатіво». У 2011 році він був введений в Алею слави «Ювентуса» і був обраний вболівальниками одним з 50 найбільш важливих гравців в історії клубу протяд з такими гравцями, як Діно Дзофф, Роберто Баджо, Зінедін Зідан або Алессандро дель П'єро[2]. Досягнення
СтатистикаСтатистика клубних виступів:
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
