Любича-Королівська

Любича-Королівська; Lubycza Królewska
Герб	Прапор
	Любича-Королівська
	Основні дані
	50°20′ пн. ш. 23°31′ сх. д. / 50.333° пн. ш. 23.517° сх. д.
Країна	Польща
Регіон	Люблінське воєводство
Статус міста	1759-1787; з 2016
Площа	3,92 км²
Населення	▬ 2 440 (01.01.2020)
Телефонний код	(48) 84
Часовий пояс	UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів	LTM
GeoNames	765835
OSM	↑1746430 ·R (Гміна Любича-Королівська)
SIMC	0892889
Поштові індекси	22-680
	Міська влада
Вебсайт	lubycza.pl
	Мапа
	Любича-Королівська у Вікісховищі

Любича-Королівська^[1] (пол. Lubycza Królewska) — місто в східній Польщі за 10 км від кордону з Україною. Належить до Томашівського повіту Люблінського воєводства. Центр місько-сільської гміни Любича-Королівська.

Історія

Місто було давньою королівською власністю. У 1759—1787 рр. мало міські права. До 1939 р. 90 % населення становили євреї. З півночі до Любичі Королівської прилягала сільська забудова, об'єднана у громаду Любича Камеральна (після Другої світової війни переважно знищена, частково приєднана до міста). Обидві громади належали до Равського повіту. На 01.01.1939 в Любичі Королівській проживало 740 мешканців, з них 20 українців-грекокатоликів, 90 поляків, 630 євреїв, а в Любичі Камеральній — 2320 мешканців, з них 2130 українців-грекокатоликів, 70 українців-римокатоликів, 80 поляків, 20 євреїв і 20 німців^[2].

4 жовтня 1942 року німці без суду розстріляли в Любичі Королівській 46 селян, з яких 31 українця^[1].

21 липня 1944 р. було захоплене радянськими військами.

1 січня 2016 р. Любичі-Королівській надано статус міста.

Пам'ятки

Неоготичний парафіяльний костел 1904 р. побудови, у ньому знаходиться образ Божої Матері з Ісусом 16 ст, що походить з Рави-Руської.

Примітки

↑ ^а ^б Надбужанщина: Сокальщина, Белзчина, Радехівщина, Камінеччина, Холмщина і Підляшшя / Ред. кол.: М. Мартинюк (гол. ред.), Н. Олійник (літ. ред.), А. Демусь, О. Заставний, І. Калиневич, І. Кравчук, Н. Кравчук, В. Макар, В. Оренчук, Є. Стефанишин. Наукове товариство ім. Шевченка. — Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто : Об’єднання надбужанців, 1986. — Т. 1. — С. 100. — (Український Архів. – Т. XLI)
↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 65.