Томашів

Зовнішні зображення
Зовнішні зображення
	Покинутий православний цвинтар у Пинянах Томашівського повіту.

Томашів; Tomaszów Lubelski
	Герб Томашева
	Львівська вулиця в ТомашевіЛьвівська вулиця в Томашеві
	Основні дані
	50°27′ пн. ш. 23°25′ сх. д. / 50.450° пн. ш. 23.417° сх. д.
Країна	Польща
Регіон	Люблінське воєводство
Столиця для	Гміна Томашів[d] (колишній муніципалітет)
Засновано	1590
Магдебурзьке право	1621
Площа	13,29 км²
Населення	▼ 18 783 (01.01.2020)
· густота	1507 (2008) осіб/км²
Висота НРМ	270 - 290 м
Міста-побратими	Рава-Руська
Телефонний код	(48) 84
Часовий пояс	UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів	LTM
GeoNames	756868
OSM	r3108429 ·R
SIMC	0988075
Поштові індекси	22-600
	Міська влада
Мер міста	Войцех Жуковский
Вебсайт	tomaszow-lubelski.pl
	Мапа
	Томашів у Вікісховищі

Тома́шів (пол. Tomaszów Lubelski, Томашів-Любельський) — місто у східній Польщі, над річкою Солокія. Адміністративний центр Томашівського повіту Люблінського воєводства.

Галерея

Див. також

Назва

Давніше був відомий як Томашів Ординацький (пол. Tomaszów Ordynacki)^[3].

Положення

Лежить на південній Холмщині, над річкою Солокія на Розточчі^[4].

Історія

Місто засноване в 1590 році Яном Замойським^[3]. У XVII столітті вперше згадується греко-католицька парафіяльна церква святого Юрія^[3].

1649 року під час повстання під проводом Богдана Хмельницького містом заволоділо козацьке військо^[3].

1872 року місцева греко-католицька парафія налічувала 1211 вірян^[3]. 1890 року в місті зведено муровану православну церкву святого Миколая^[3].

1 квітня 1929 року межі міста Томашів розширені за рахунок приєднання села Пасічне з млином Пасічне і млинським селищем Малки з гмін Пасіки та села Шнури з ґміни Майдан-Горішній Томашівського повіту Люблінського воєводства^[5], а 1 квітня 1936 року — фільварку Рогізно з громади Рогізно гміни Пасіки і фільварку Лящівка № 2 з громади села Лящівка сільської ґміни Майдан Горішній^[6].

1 листопада 1939 року українська молодь міста відзначила річницю Листопадового Зриву. У листопаді 1939 року в Томашеві почав діяти відділ УЦК під керівництвом отця Миколи Малюжинського. 31 грудня 1939 року в місті заснували український Повітовий союз кооператив, директором якого був Іван Богачевський. Українську школу в Томашеві організував у 1940 році вчитель Хмель (Хміль) у парафіяльному будинку. У червні 1940 року при школі започаткували курс виховательок дитячих садків за участю 15 дівчат. З 1 по 31 грудня 1940 року в місті діяли кооперативно-освітні курси української молоді повіту, які закінчили 44 випускники.

У 1940 році у Томашеві відбулася панахида за головою ОУН Євгеном Коновальцем.

Населення

У минулому лежав на українсько-польському етнічному прикордонні^[4].

За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у місті переважно проживали римо-католики, але населення здебільшого розмовляло українською мовою^[7].

Станом на 1931 рік у місті налічувалося 10 400 мешканців, з них українців — 680 осіб (6,3 %), євреїв — 54,3 %, поляків — 38,1 %^[4].

У 1946—1947 роках майже всіх українців виселено з міста у рамках радянсько-польського обміну населенням і під час операції «Вісла»^[4].

Населення

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[8]^[9]:


	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	9770	1908	6928	934
Жінки	10748	1814	6599	2335
Разом	20518	3722	13527	3269

Культура

Географічно Томашів розташований неподалік від кордону з Львівською областю України, проте через те, що до початку ХХ століття місто належало до Російської імперії, його архітектура виразно відрізняється від навколишніх міст Східної Галичини.

Пам'ятки:

Церква святого Миколая — мурована православна парафіяльна церква 1890 року, чинна^[3].
Греко-католицька плебанія — мурована плебанія першої половини XIX століття, з 1875 року діяла як православна, нині нечинна^[3].