Лєвачов (монітор)
«Лєвачо́в» (рос. Левачёв) — річковий монітор проєкту СБ-37 (тип «Желєзняков», також тип «Лєвачов»), броненосний артилерійський корабель прибережної дії ВМФ СРСР. Брав участь у Другій світовій війні. Особливості проєкту![]() «Лєвачов» — один із серії з шести річкових моніторів, побудованих у 1934—1937 роках на заводі «Ленінська кузня» в Києві для Дніпровської військової флотилії. Проєкт моніторів СБ-37 був розроблений конструкторським судно-механічним бюро заводу на чолі з Олександром Байбаковим і Михайлом Бойком. Історія корабляКораблі проєкту СБ-37 отримали імена моряків-учасників громадянської війни. Ім'я «Лєвачов» отримав на честь учасника громадянської війни в Росії Лєвачова. «Лєвачов» був закладений на київській судноверфі «Ленінська кузня» 31 липня 1934 року. Спущений на воду у 1935 році. Увійшов до бойового складу Дніпровської військової флотилії 27 жовтня 1936 року[1]. 2 червня 1940 року корабель спустився по Дніпру з Києва до Одеси, куди після бойових навчань прибув на початку липня. 5 липня монітора включено до складу Дунайської військової флотилії. Але вже 17 липня його включили до складу Пінської військової флотилії (ПВФ) та повернули до Києва[1]. 22 червня 1941 року, перший день німецького вторгнення, «Левачев» зустрів на полігоні біля села Кальне під Києвом. З 27 червня до 11 липня монітор виконує бойові завдання на річках Прип'ять та Птич. Там же діє і монітор «Флягін». У ці дні ПВФ розділили на окремі загони річкових кораблів (ЗРК) для дій на різних ділянках фронту. «Левачев» опинився у Дніпровському загоні для дій у районі Ржищів — Гребені[1]. У ніч на 3 серпня монітор разом з бронекатерами № 41 та № 42 типу Т здійснив наскок на зайняті німцями Гребені, обстрілявши село протягом 1,5 годин. Супротивник після цього залишив населений пункт. Але під час бою корабель отримав одне пряме влучання 37-мм снарядом. Екіпаж втратив 1 вбитим та 2 пораненими[1]. У наступні дні «Левачев» веде вогонь по ворожих цілях під Ржищевим, Ходоровим, Щучинкою, отримавши два влучення німецьких снарядів. В період 7 — 17 серпня монітор бере участь у обороні міста Черкаси[1]. В середині серпня супротивник вийшов безпосередньо до Дніпра та захопив Канів. Таким чином, ПВФ була вимушена провести операцію з метою прориву кораблів та суден у Київ з півдня. Дніпровський ЗРК здійснив 17 — 19 серпня 1941 року так званий Канівський прорив з району Канева до Києва. Дану операцію підтримали діями військ зв'язку та польової та далекобійної артилерії сухопутних військ, яка вела вогонь по ворожих цілях з лівого берега. Загалом прорив виявився вдалим, а втрати були мінімальними[1]. Сам монітор під час прориву отримав кілька влучень від ворожих мінометників, які ніяких пошкоджень не вчинили. До 20 серпня корабель знаходився на плановому ремонті у Києві, а вже через три дні прикриває дніпровські переправи, через які відступали війська 5-ї армії Південно-Західного фронту[1]. 23 серпня піхотні частини 6-ї німецької армії захопили лівобережне село Окунінове[2] та облаштували у ньому плацдарм. Тому 25 серпня «Левачев» підтримує вогнем атаки радянської 195-тої стрілецької дивізії на цей плацдарм. У ніч на 26 серпня монітор разом з іншими кораблями ПВФ проривався на південь до Києва, минаючи село Окунінове. Під час прориву «Лєвачов» сів на мілину, але зміг самостійно з неї знятися. Уранці 26 серпня на підході до Києва його було атаковано трьома німецькими літаками та пошкоджено. Уночі корабель привели на буксирі до Києва. Ремонт зайняв 10 діб[1]. У період 8 — 16 вересня «Лєвачов» підтримує вогнем піхоту 27-го стрілецького корпусу[3] 37-ї армії Південно-Західного фронту на річці Десна неподалік сіл Пухівка — Рожни[1]. 18 вересня, за наказом Військової Ради 37-ї армії, під час відходу радянських військ з Києва екіпаж підірвав свій монітор у протоці Десенка. 22 вересня «Лєвачов» вивели із списків кораблів ВМФ[1]. Після визволення Києва від німців затоплений монітор було знайдено та піднято у 1944 році. Але його не ремонтували, а здали на металобрухт[1]. Командири корабля
Див. також
Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia