Маріуполь (монітор)

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (вересень 2019)

«Маріуполь» — річковий монітор типу «Братіану», колишній румунський «Alexandru Lahovari» (в СРСР відносили до типу «Азов»).

Монітор був закладений в 1906 році на судноверфі Stabilimento Tecnico Triestino в Трієсті (Австро-Угорщина), після чого секціями перевезений у Галац, де був зібраний і в 1907 році спущений на воду під ім'ям «Alexandru Lachovari».^[1]

Корабель застосовувався під час Першої світової війни. У 1937—1938 пройшов капітальну модернізацію.

Монітор брав участь у боях на Дунаї в червні 1941 року проти радянської Дунайської флотилії.

«Alexandru Lachovari», як і інші румунські монітори, капітулював 26 серпня 1944 року. 1 вересня він прийшов Ізмаїл в якості супроводу штабного судна румунської дивізії річкових кораблів. На наступний день за невиконання умов капітуляції командир і начальник штабу румунської дивізії були заарештовані, а екіпаж монітора відправлений в концтабір. 10 листопада монітор був переданий Дунайської військової флотилії, отримав нове ім'я «Маріуполь» і був включений у 2-й дивізіон моніторів 2-й Сулинской бригади річкових кораблів.

Надалі корабель не мав безпосередніх зіткнення з противником, а закінчення війни зустрів у місті Новий Сад.

У 1951 повернутий Румунії. Служив у складі її військово-морських сил під іменем М-201 до 1959 чи 1960, після чого був утилізований.

• Водотоннажність, т:

повне — 750

• Головні розміри, м:

довжина найбільша — 62

ширина найбільша — 10,5

осадка найбільша — 1,8

• Висота над ватерлінією, м:

верхній палуби — 0,65

палуби бака — 0,85

палуби юта — 0,5

• Наибольшая скорость хода — 13 вузлів
• Дальность плавания

• Бронювання, мм:

головний бортовий пояс — 40

верхня палуба — 25

бойова рубка — 50

гарматної башти — 75

• Число рулів — 1
• Пости керування кермом: ходовий місток, бойова рубка
• Головна енергетична установка

тип — котломашинная

дві парові поршневі машини подвійного розширення потужністю по 900 л. с.

головний котел системи Ярроу, тиск пари 18 кг/см2, температура 207 °C.^[2]

• Офіцерів — 9
• Старшин — 35
• Рядових — 75

Всього — 119

• Платонов А. В. Энциклопедия советских надводных кораблей, 1941—1945 / А. В. Платонов. — СПб.: ООО «Издательство Полигон», 2002. — С. 382—387. — 5000 экз. — ISBN 5-89173-178-9.