Ударний (річковий монітор)

«Ударний»
Річковий монітор "Ударний", 1941 рік
Служба
Тип/клас	Монітор
Держава прапора	ВМФ СРСР
Спущено на воду	17 травня 1932 року
Введено в експлуатацію	1 червня 1934 року
Виведений зі складу флоту	Потоплений 19 вересня 1941 року
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	367 т (стандартна) 387 т (повна)
Довжина	54 м
Ширина	11 м
Осадка	0,8 м
Бронювання	4,6-7,2 мм (борт) 6-12 мм (палуба) 7,2 мм (рубка та барбети) 12 мм (башти)
Технічні дані
Рухова установка	2 дизельні двигуни
Потужність	800 к.с.
Швидкість	12 вузлів
Екіпаж	86 чоловік
Озброєння
Артилерія	2 x 130-мм гармати
Зенітне озброєння	4 x 45-мм гармати 4 x 4 7,62-мм кулемети

«Ударний» — річковий монітор ВМС СРСР. Це перший монітор, побудований заводом Кузня на Рибальському у Києві, і, одночасно перший монітор, побудований в СРСР. Брав участь у бойових діях на півдні України під час Другої світової війни. Потоплений 19 вересня 1941 року німецькою авіацією в районі Тендри.

Корабель був закладений за проектом СБ-12 1930 року як «самохідна плавуча батарея», але ще до спуску на воду 1932 року пере-класифікований на монітор. Його водотоннажність складала 385 тон, а осадка — 0,8 метрів. При побудові корабель був оснащений двома дизельними двигунами фірми МАН загальною потужністю 400 кінських сил, які забезпечували швидкість корабля до 9 вузлів (18,5 км/год). 1939 року під час модернізації корабля їх замінили на дизельні двигуни 38-КР-8 Коломенського заводу.

Головним озброєнням монітора були дві 130 міліметрові гармати у спеціально розроблених для цього корабля баштових установках Б-7. Зенітне узброєння корабля складали дві спарені установки 45 міліметрових гармат та 4 зчетверених установки кулеметів Максим. Слабкість зенітного озброєння (відсутність зенітних автоматичних гармат), а також її зосередження у кормовій частині (у носовій розміщувалися гармати головного калібру) й стали потім причиною загибелі корабля.^[1]

Монітор увійшов до складу Дніпровської флотилії. Після її розформування у 1940 році увійшов до складу Дунайської флотилії. У її складі брав участь у боях на Дунаї, Південному Бузі, нижній течії Дніпра та Дніпровсько-Бузькому лимані влітку 1941 року. 19 вересня під час нальоту німецької авіації вибух авіабомби викликав детонацію боєзапасу корабля і він загинув. ^[2] З екіпажу корабля вижило декілька чоловік, один з яких Посунько Микола Михайлович продовжив службу на Північному флоті на посаді комендора ТЩ-63.

1. ↑ Черников, И.И. Монитор «Ударный». Малый флот. Корабли и катера, боевые операции малого флота. (російська) . Архів оригіналу за 22 лютого 2019. Процитовано 13.02.2019. [Архівовано 2019-02-22 у Wayback Machine.]
2. ↑ Широкорад, Александр (2005). Поход на Вену (російська) . Вече. ISBN 5-9533-0973-2.