Ліцей №5 ім. Іванни та Іллі Кокорудзів Львівської міської ради
Ліцей № 5 імені Кокорудзів Львівської міської ради був закладений з фундації Іванни і Іллі Кокорудзів. Розташований у Львові на вулиці Іллі Кокорудза, 9. ІсторіяІсторія створення навчального закладу тісно пов'язана з боротьбою українського суспільства Галичини за найбільш основні права українського народу — права на українську школу в українському дусі. На чолі цієї боротьби стояло Українське Педагогічне товариство, засноване у 1884 році, а 1926 року перейменоване на товариство «Рідна школа». З ініціативи Українського Педагогічного товариства у 1923 році було організовано Дівочі приватні гімназійні курси «Рідної школи», які згодом, у 1929—1930 роках, перетворено на Приватну дівочу гімназію «Рідної школи» УПТ з українською мовою навчання. Протягом 10 років гімназія розташовувалася у непристосованих до навчання приміщеннях. Спочатку навчання відбувалося у післяобідні години у жіночій семінарії на вул. Мохнацького, 12, 1930 року — в житловому будинку на вул. Театинській, 10. У 1933 році гімназія займала приміщення польської жіночої гімназії імені Королеви Ядвіги на вул. Валовій, 4. Дуже енергійними і активними організаторами були перші директори Володимир Андріянович, Ілля Кокорудз та Омелян Терлецький, які у несприятливих умовах зуміли забезпечити нормальний навчальний процес. У 1934 році на кошти Іванни та Іллі Кокорудзів на вул. Моджеєвської, 12 було збудоване нове приміщення, яке вони передали у дар «Рідній школі», і 1 серпня 1934 року молодий директор Іван Винар перевів гімназію у нове приміщення. 8 вересня 1934 року рішенням львівського воєводи Владислава Беліни-Пражмовського гімназії було надане ім'я Іллі та Іванни Кокорудзів. У 1939—1940 роках гімназія стала українською середньою школою № 5 Червоноармійського району м. Львова. Шкільну організацію ОУН очолювала Винників Наталія, яка була обвинуваченою в організованому НКВС політичному «Процесі 59-ти» і була засуджена до розстрілу (Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5). Багато учителів і учнів перейшли в інші навчальні заклади, а в школі з'явилися учителі та учні зі східних областей України. Під час німецької окупації, в будинку гімназії був військовий шпиталь. Учениці продовжували навчання в інших гімназіях Львова. У 1944—1946 роках у будинку гімназії було відновлено навчання учнів української середньої школи № 5. 1966 року школа стала російськомовною десятирічкою. У 1967 році було здійснено добудову до старого приміщення нового корпусу. Лише від 1992 року, після здобуття Україною незалежності, перші класи перейшли на українську мову навчання, а згодом школа отримала статус української. Активними клопотаннями ініціативної групи «Відродження рідної школи» ім'я фундаторів гімназії Іллі та Іванни Кокорудзів повернено школі, а також вулиці, де вона міститься. У школі вмонтовано барельєф Іллі та Іванни Кокорудзів. 1990 року школа одержала статус середньої спеціалізованої загальноосвітньої I—III ступенів імені Іванни та Іллі Кокорудзів з поглибленим вивченням англійської мови. У 1996 році було підписано угоду про співпрацю з медичним коледжем імені Андрея Крупинського. У 2018 року середня школа № 5 реорганізована у Ліцей № 5 імені Іванни та Іллі Кокорудзів Львівської міської ради. 2024 року внаслідок ракетної атаки 4 вересня будівля була пошкоджена. У ліцеї було зруйновано 74 вікна і 49 дверей, пошкоджено сходову клітку та дах.[1] 2025 року відновили ліцей після руйнувань.[джерело?] Директори школиДиректорами школи від початків до 1939 року були:
1939 року прийшли радянські війська до Львова. Гімназію ліквідували, перетворили в десятирічку-середню школу № 5.
Предмети навчання (до 1939 року)Викладачі школи
Коли у 1939 році гімназію перетворили в середню школу, було ліквідовано вивчення латинської, польської та релігії, а введено — російську мову, історію комуністичної партії, вивчення радянської конституції, дарвінізму, військову підготовку. Відомі випускники школи
Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||
.JPG)
Portal di Ensiklopedia Dunia
