Маломуж Микола Григорович

Микола Григорович Маломуж
Микола Маломуж (2014)
2-й Голова Служби зовнішньої розвідки України
3 квітня 2005 — 18 червня 2010
Президент	Віктор Ющенко
Попередник	Олег Синянський
Наступник	Григорій Ілляшов
Президент	Віктор Янукович
Народився	23 вересня 1955(1955-09-23) (69 років) с. Скаливатка, Звенигородський район, Черкаська область, Українська РСР, СРСР
Відомий як	військовослужбовець
Країна	СРСР  Україна
Alma mater	Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Звання	Генерал армії України
Нагороди
www.malomuz.com
Медіафайли у Вікісховищі

Мико́ла Григо́рович Малому́ж (нар. 23 вересня 1955, с. Скаливатка, Звенигородський район, Черкаська область, Українська РСР, СРСР) — український військовик, колишній Голова Служби зовнішньої розвідки України, генерал армії України, радник Президента України (2010, 11 жовтня року — 2014, 24 лютого).

Народився 23 вересня 1955 в селі Скаливатка Звенигородського району Черкаської області. Українець.

Армійську службу проходив в «учебці» під Москвою. Тут готували спецпідрозділи для охорони ставки Верховного головнокомандування на випадок ядерної війни. Відслуживши, у 1975 повернувся у Звенигородку.

У 1982 з відзнакою закінчив Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка. За фахом — юрист.

З грудня 1983 — служба в органах КДБ на оперативних і керівних посадах.

За даними українських ЗМІ, у 1991, коли голова українського КДБ Микола Голушко (майбутній керівник російської Федеральної служби контррозвідки Росії) виїжджав з Києва до Москви, він намагався вивезти з країни списки осіб, що працювали під прикриттям. Кажуть, що саме завдяки Миколі Маломужу ці плани зірвалися і картотека залишилася в Україні^[1][2]. З початку 1990-х років Микола Маломуж почав працювати по лінії протидії міжнародним терористичним угрупованням.

З грудня 1998 — заступник Голови Державного комітету України у справах національностей та релігій. На цій посаді: «за сумлінну державну службу і значний особистий внесок у захист конституційних свобод і прав громадян»^[3] отримав Орден Святого Станіслава IV ступеня з врученням йому Офіцерського Хреста.

Після перемоги Віктора Ющенка на президентських виборах 2004 року став позаштатним радником Президента і надалі був призначений головою СЗР.

3 квітня 2005 Указом Президента України призначений Головою Служби зовнішньої розвідки України^[4].

Звільнений з цієї посади Указом Президента України від 18 червня 2010^[5]. Того ж дня Янукович підписав Указ про призначення Миколи Маломужа Радником Президента України (поза штатом)^[6].

11 жовтня 2010 Президент підписав Указ Про звільнення М. Маломужа з військової служби^[7]. 24 лютого 2014 р. в. о. президента Олександр Турчинов підписав указ про звільнення Маломужа з посади радника.

Кандидат у Президенти України у 2014^[8].

Фундатор Всеукраїнського громадянсько-політичного руху «За майбутнє України», лідер Української партії честі, боротьби з корупцією та організованою злочинністю (з вересня 2015)^[9], голова Вищої ради Народних зборів України^[10].

1. Орден Святого Станіслава IV ступеня з Офіцерським Хрестом (2000 р.)^[11]
2. Командорський хрест ордена Святого Сильвестра (Ватикан, 11 грудня 2001 р.)^[12]
3. 25 медалей і відомчих заохочуючих відзнак^[13]

• дружина Тетяна — бандуристка, народна артистка України.
• син Ярослав — юрист юридичної фірми «Саланс».
• донька Олександра — заступник директора Департаменту реєстрації речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України.

• malomuzh.com.ua — офіційний сайт Офіційний сайт
• Керівники розвідки. Служба зовнішньої розвідки України
• Інтернет-довідник «Офіційна Україна сьогодні» [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.]