Активний учасник Помаранчевої революції та Революції гідності. Член штабу Помаранчевої революції (відповідав за розгортання та функціонування Майдану), входив до Ради Майдану під час Революції гідності. У 2010—2011 роках переслідувався владою Віктора Януковича.
Президент Національної академії державного управління при Президентові Україні (31 серпня 2016 р. — 4 січня 2023 р). З 2023 року працює в Інституті держави і права імені В.Корецького НАН України на посаді головного наукового співробітника.
Народився 8 травня 1958 року в місті Інта (Комі АРСР, РРФСР), де його батьки перебували на спецпоселенні. Українець. БатькоСтепан Олексійович Куйбіда (1922—2013) — член ОУН, воїн УПА; мати Катерина Михайлівна Куйбіда (до шлюбу Мандрик; 1927—2004) — член ОУН, зв'язкова УПА, поетеса; дочка Христина Куйбіда-Кришкевич (1981—2020) — юрист; син Степан (нар. 1993) — кандидат економічних наук, директор департаменту економічної політики Львівської ОВА.
січень 1984 — листопад 1986 — молодший науковий працівник, Львівський політехнічний інститут;
1992 — кандидатська дисертація «Нелінійний аналіз слабо збурених нелінійних динамічних систем на функціональних многовидах і деякі суміжні задачі математичної фізики»;
1993—1994 — Інститут державного управління і самоврядування при Кабінеті Міністрів України, магістр державного управління;
1993—1995 — правознавчий факультет, юрист за спеціальністю «Правознавство»;
1997—2000 — Державний університет «Львівська політехніка», менеджер-економіст за спеціальністю «Менеджмент організацій»;
Березень 1994 — кандидат у народні депутати України, Франківський виборчий округ№ 265 Львівської області, висунений НРУ, 1-й тур — 19.15 %, 2 місце з 8 претендентів; 2-й тур — 49.03 %, 1 місце з 2 претендентів.
Народний депутат України 5-го скликання з 25 травня 2006 до 15 червня 2007 від Блоку «Наша Україна», № 17 в списку. На час виборів: заступник голови НРУ — керівник апарату Центрального проводу НРУ. Член фракції Блоку «Наша Україна» (з 25 травня 2006); секретар Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства (з 18 липня 2006). 15 червня 2007 достроково припинив свої повноваження під час масового складення мандатів депутатами-опозиціонерами з метою проведення позачергових виборів до Верховної Ради України.
З листопада 1980 по грудень 1983 — інженер, старший інженер СПКБ[3];
січень 1987 — квітень 1990 — провідний інженер інституту «Укрзахідцивільпроект»;
квітень 1990 — квітень 1991 — голова Львівськогоміського Комітету народного контролю;
квітень 1991 — серпень 1993 — голова Комітету контролю, народний депутат Львівської міськради;
вересень 1993 — червень 1994 — слухач Інституту державного управління і самоврядування при Кабінеті Міністрів України. Обраний головою міськради у 2-му турі (основний суперник Василь Шпіцер, чинний голова);
червень 1994 — березень 1998 — голова ради і виконкому, народний депутат Львівської міськради;
Член Національної ради з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування (грудень 2000 — червень 2002).
Радник Президента України (поза штатом, штатний) (січень — жовтень 2006).
15 грудня 2012 року — 28 травня 2017 року голова Народного Руху України.
У 2014 році балотувався на посаду Президента України.
Праці
Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.
- академік Міжнародної Академії політичного менеджменту (з 2018, Грузія)
Нагороди
Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (30 вересня 2006) — за значний особистий внесок у державне будівництво, активну громадсько-політичну діяльність та з нагоди 750-річчя заснування міста Львова[4]
Орден «За заслуги» I ступеня (13 вересня 2001) — за вагомий особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток міста Львова[5]
Орден «За заслуги» II ст. (30 квітня 1999) — за вагомий особистий внесок у соціально-економічний розвиток міста Львова, збереження історичної забудови його центральної частини[6]
Орден «За заслуги» III ступеня (25 червня 1997) — за активну участь у становленні місцевого самоврядування, забезпеченні соціально-економічного розвитку міст[7]
Орден Данила Галицького (23 квітня 2008) — за вагомий особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток міста Львова, високі досягнення у професійній діяльності та багаторічну сумлінну працю[8]
.png)
