Марк II Константинопольський
Марк II Ксілокарав (грец. Μᾶρκος Β΄ Ξυλοκαράβης , болг. Марк Ксилокарав, мак. Марко Ксилокараф, ? — після 1467) — Вселенський Константинопольський патріарх з 1465 по 1466 рр.[1] У 1467 р. він став архієпископом Охридським, і обіймав цю посаду до своєї смерті. ЖиттєписЩодо раннього життя Марка, нашим основним джерелом є документ сенату Венеції від 26 червня 1466 року, який наказує венеціанському уряду на Криті не допускати Марка та його батька у випадку, якщо вони спробують знайти притулок на острові. З цього документа такі вчені, як Лоран[2], роблять висновок, що в червні 1466 року Марк був фактично Патріархом, що він і його сім'я раніше перебували на Криті і що вони виступали проти Східно-Західного союзу церков, створеного у Флорентійській раді та за підтримки Венеційської Республіки. Марк став митрополитом Адріанопольським у 1464 р.[3], а восени 1465 р. (або на початку 1466 р.) його було обрано Патріархом Константинопольським за підтримки таких світських архонтів, як Великий Хартофілакс Георгій Галесіот і Великий Еклезіарх (тобто Голова ризниці) Мануїл (майбутній патріарх Максим III), а також секретар султана Деметрій Кіріцес.[2] З іншого боку, відомо, що деякі єпископи відмовилися поминати його під час Божественної Літургії, на знак того, що вони не визнають його патріархом, ймовірно, звинувачуючи його в симонії. Марк зіткнувся головним чином з фракцією, що складалася з шляхтичів колишньої Трапезундської імперії, які були змушені переїхати до Стамбула (Константинополя) після падіння Трапезунду під владу Османів у 1461 році. Ця фракція підтримувала власного кандидата на патріарший престол — майбутнього патріарха Симеона Трапезундського.[4] Симеон досяг успіху в отриманні престолу, подарувавши 2000 монет золота як подарунок уряду Османської імперії, таким чином поклавши початок симонійній практиці, яка позначила історію Константинопольського Патріархату на наступні століття.[4] Однак, згідно з Лораном,[2] який ставить патріархат Марка після Симеона, саме Марк купив патріарший офіс, заплативши 2000 монет золота. Якою б не була причина, Марка було з приниженням скинуто з престолу[5], під загрозою побиття камінням восени 1466 або на початку 1467 року. Проте незабаром він був реабілітований і призначений султаном Мехмедом II архієпископом Охридським.[3] Охридське архієпископство було на той час напівавтономним головним релігійним центром Османської Болгарії. Дата смерті Марка невідома. Спірна хронологіяСеред вчених немає єдиної думки щодо хронології правління Марка II. Багато вчених, такі як Кімінас (2009),[6] Рансіман (1985),[4] Грумель (1958) [7] та єпископ Германос Сардеїсський (1933—1938)[8], а також офіційний веб-сайт Вселенського Патріархату[5] дотримується хронік Доротея Монемвазького і поміщає правління Марка II перед Симеоном I, навіть якщо з деякими дещо іншими припущеннями щодо точних дат правління, однак загалом у діапазоні від 1465 до 1467 років. Лоран (1968),[2] а за ним Подскальський (1988),[9] вважає, що зіткнення з Симеоном відбулися, коли Марк ще був митрополитом Адріанопольським, і ставить правління Симеона раніше правління Марка. Для порівняння основних пропозицій дивіться Список Патріархів Константинопольських. Лише Лоран припускає другий короткий патріархат Марка після першого правління Діонісія I наприкінці 1471 року. Примітки
Джерела
|
||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
