Неофіт VIII Константинопольський

Неофіт VIII Константинопольський
Народився	1832  Rodolivosd
Помер	18 липня 1909(1909-07-18)  Бургазада
Поховання	Хейбеліядський монастир Святої Трійці
Діяльність	Константинопольський патріархат, православний священник
Alma mater	Халкінська семінарія
Посада	Константинопольський патріархат і єпископ
Конфесія	православ'я
Медіафайли у Вікісховищі

Неофіт VIII (у миру Івакім Папаконстантіну, Родоліво, Серр, 1833 — Антігона з Принцевих островів, 18 липня 1909) — патріарх Константинопольський з 1891 по 1894 рік.

Він народився в Родолівосі, Серрес^[a] в 1833 році. У шість років його відправили до монастиря Ейкосіфоінісі, де його посвятили родичі. У 1851 році розпочав навчання в духовному училищі Халки. Під час навчання був рукоположений в сан диякона і перейменований в Неофіта.

Після навчання деякий час працював учителем, а потім помічником Ніського митрополита, а потім і Стромницького. Потім він поїхав до Німеччини, де вивчив німецьку мову та вивчав теологію в Мюнхені. Після повернення став архідияконом митрополита Амасійського, з якого був рукоположений в старця і висвячений в архімандрита.

25 листопада 1867 року обраний єпископом Елефтеруполіським. 19 січня 1872 року переведений до Пловдивської єпархії. У 1878 році був кандидатом на Патріарших виборах, під час яких Іоаким III був обраний Патріархом. У 1880 році переведений до Едірненської єпархії. У 1886 році через перевантаження звільнився^[1] і пішов у Ватопедський монастир на Афоні. Однак у 1887 році він був обраний митрополитом Пелагонським, а в 1891 році — митрополитом Нікопольським і Превезським^[2].

Після смерті Вселенського Патріарха Діонісія V його обрали новим Патріархом 27 жовтня 1891 р., але не без суперечок і епізодів, оскільки в той час існував поділ на «іохіміків» та «антиахеологів». 2 листопада того ж року він був представлений султану Абдул Хаміду II, а потім возведений на престол.

Під час його Патріархату вирішувалося так зване «шкільне питання», тобто питання визнання грецьких шкіл, а також питання запровадження в них навчання турецькою мовою. Він був введений у вторинну, але не в первинну^[3]. Також було вирішено зробити панегірик у Вселенському патріархаті в день народження султана, а також у день сходження нового султана на престол. За часів його Патріархату також почалося створення кадастру монастирів.

25 жовтня 1894 року він був змушений піти у відставку і відійшов на острів Антігона, де й помер 5 липня 1909 року. Похований на кладовищі духовного училища Галки^[2].

1. ↑ Kiminas, Demetrius (31 Μαρτίου 2009). The Ecumenical Patriarchate: A History of Its Metropolitanates with Annotated Hierarch Catalogs. Wildside Press LLC. с. 53. ISBN 978-1434458766. Процитовано 19 Απριλίου 2021.
2. ↑ ^{а б} Η Αυτού Θειοτάτη Παναγιότης ο Αρχιεπίσκοπος πρώην Κωνσταντινουπόλεως, Νέας Ρώμης και Οικουμενικός Πατριάρχης κυρός Νεόφυτος ο Η΄. (1832-1909). Προσωπική ιστοσελίδα του Μάρκου Μάρκου. Процитовано 19 Απριλίου 2021.
3. ↑ И. И. Соколов. Константинопольская церковь въ XIX вѣкѣ. Опытъ историческаго изслѣдованія. Т. I, СПб., 1904, стр. 389—390.

• Вселенський патріархат
• Муніципалітет Проті, Серрес