Мартисевич Марія Олександрівна

Мартисевич Марія Олександрівна
Мартисевич Марія Олександрівна
Народилася	28 березня 1982 (43 роки) ; Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
Країна	Білорусь
Діяльність	есеїстка, літературознавиця, перекладачка, поетеса, журналістка, письменниця
Сфера роботи	поезія і есей
Alma mater	філологічний факультет БДУ
Знання мов	білоруська
Мова творів	білоруська
Нагороди	Natallia Arsiennieva Awardd
	Мартисевич Марія Олександрівна у Вікісховищі

Марія Олександрівна Мартисе́вич (біл. Мары́я Алякса́ндраўна Мартысе́віч; нар. 28 березня 1982, Мінськ) — білоруська поетеса, письменниця, журналістка, перекладач.

Біографія

Народилась в Мінську. Закінчила філологічний факультет Білоруського державного університету (2004). Публікується в журналах «ARCHE», «Дзеяслоў», «pARTyzan» та ін. Як журналіст співпрацює з білоруською газетою «Новы час». Премія Білоруської асоціації журналістів за найкращу публікацію в літературно-художньому жанрі^[1].

Творчість

У 2008 році вийшло есе у віршах та в прозі «Дракони летять на нерест» (біл. Цмокі лятуць на нераст), що отримало неоднозначну оцінку через включення в твір нецензурної лексики (у вірші «Wiosna narodów» та есе «Пошли меня по-белорусски») та феміністичних мотивів (в ессе «Мужчины, которых мы выбираем»)^[2]^[3].

На думку Андрія Хадановича, однак, ця книга являє собою одну з найяскравіших подій молодої білоруської літератури^[4].

Один із авторів альманаху «Конец слов», що представляє білоруську літературу в незвичному світлі^[5].

Марія Мартисевич переклала з чеської мови книги Антоніна Баяї «Зваўчэнне: Раманэта пра ваўкоў, людзей і знакі» та Ярослава Рудиша «Неба пад Бэрлінам»; друга вийшла зі світлинами, для чого вона, як повідомляється, «два роки подорожувала з фотоапаратом по місцях, описаних у книзі»^[6].

Поети Борис Херсонський та Ілля Кукулін перекладають вірші Марії Мартисевич російською мовою.