Мельницька земля у складі Підляського воєводства Великого князівства Литовського після адміністративної реформи 1565—1566 років
Не плутати з Мельницьким повітом — адміністративною одиницею Чортківського округу коронного краю Королівства Галичини та Володимирії у складі Австрійської імперії у 1850-1860-х роках.
У XV — на початку XVI століть відбулася хвиля заселення південної частини Мельницької землі українськими (руськими) селянами та частково боярами й, здебільшого у великі поселення, незначною мірою польськими переселенцями[8]. Нові села у Мельницькому повіті заселяли українці з давніших надбузьких сіл[9]. За правління польського короля Казимира в Мельницькій землі впроваджене польське право[10]. Земля належала до власного Мельницького судового повіту з наявністю власних судів і урядовців[11]. Повітом керували намісники, яких називали старостами[12], у місцевих урядах працювали хоружі, войські, гаєвники, а також створені на польських лад виборні уряди підкоморіїв, земських суддів, підсудків, писарів та гродських суддів[13]. У Мельницькому повіті, як і на всьому Побужжі, у XVI столітті значно було розвинене дрібне шляхетське володіння — у землі налічувалося понад 100 коней від 36 родин, не рахуючи кількох, що не мали підданих[14].
Гаврилюк Ю. І. Села і міста Підляшшя XV-XVII ст. // Холмщина і Підляшшя : історико-етнографічне дослідження / ред. В. Борисенко ; НАН України, Ін-т нац. відносин і політології, Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. — Київ : Родовід, 1997. — С. 39-58. — ISBN 9669511402.
Dorota Michaluk (2002). Ziemia mielnicka województwa podlaskiego w XVI-XVII wieku. Toruń: Wydawnictwo Uniwersytetu Mikołaja Kopernika. ISBN83-231-1248-7. (пол.)
