Мелітопольський повіт — історична адміністративно-територіальна одиницяТаврійської губернії. На відміну від більшості інших повітів названий не на честь свого адміністративного центру (Мелітополь отримав свою назву лише в 1842 році), а на згадку про грецьку колонію Мілетополіс на Дніпрі, яку нібито згадував Пліній Молодший. При цьому назва колонії була переінакшена і переосмиислена («Мелітополь» — «медове місто», від грец.μέλιτος — «мед», і грец.πόλις — «місто») з натяком, що ці землі мають «текти молоком і медом»[1].
Охоплював північну частину губернії. Герб Мелітопольського повіту був затверджений у 1844 році і використовувався також як герб Мелітополя[2]
1923 року повіт ліквідовано відповідно до нового територіального розмежування та утворено Мелітопольську округу.
Склад
Станом на 1886 рік налічував 122 сільські громади, 141 поселення у 29 волостях. Населення — 216663 особи (110634 чоловічої статі та 106029 — жіночої), 30366 дворових господарств. Розподіл площі та населення за волостями наведено в наступній таблиці[3]:
та повітове місто Мелітополь із форштадтами Василівський, Кладовищенський, Кримський, Кщіярський, Сімферопольський.
Розподіл землі за формою власності був такий:
Земля повіту
Площа, десятин
У тому числі орної, десятин
Сільських громад
715591
485072
Приватної власності
332762
68977
Казенної власності
76799
11898
Удільної власності
9132
1739
Іншої власності
17498
13473
Загалом
1151782
581159
Джерела
Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
↑Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)