Мені тринадцятий минало

Мені тринадцятий минало
Автограф вірша «Мені тринадцятий минало»
Жанр	вірш
Автор	Тарас Шевченко
Написано	1847
Опубліковано	1867
Цей твір у Вікіцитатах
Цей твір у  Вікіджерелах

«Мені́ трина́дцятий мина́ло...» — вірш Тараса Шевченка, написаний 1847 року під час його заслання в Орській фортеці^[1].

Вірш навіяний споминами Тараса Шевченка про своє далеке й гірке дитинство та любов дитячих років. Вірш-спогад набуває характеру великого соціального узагальнення. Ліричний герой вірша уособлює найбіднішу, найскривдженішу частину закріпаченого українського селянства — сиріт-наймитів, які особливо болюче відчували на собі соціальну несправедливість. Настрої самотності, туги за батьківщиною, мрії про особисте щастя, що вилилися у вірші, були характерні для невільницької лірики Шевченка^[2].

Вірш датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1847 року та часом перебування Шевченка з 22 червня 1847-го по 11 травня 1848 років в Орській фортеці, орієнтовно: кінець червня — грудень 1847 року^[1].

Первісний автограф досі не відомий. Наприкінці 1849-го (не раніше 1 листопада) або на початку 1850 року (не пізніше дня арешту поета 23 квітня), після повернення з Аральської описової експедиції до Оренбурга, Шевченко переписав вірш з невідомого ранішого автографа до «Малої книжки» (під № 7 до шостого зшитка за 1846 — 1847 роки). Згодом, найімовірніше 1857 року, наприкінці перебування на засланні в Новопетровському укріпленні, Шевченко дописав криптонім «N. N.», можливо, маючи на увазі подругу дитинства Оксану Коваленко, образ якої змальовано в цьому творі. Про Оксану йдеться також у поезії «Ми вкупочці колись росли»^[1].

Вперше надруковано з довільним виправленням першого рядка («Мені тринадцятий минало» на «Мені тринадцятий минав») у виданні: «Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова» 1867 року (СПб., стор. 404 — 405) і того ж року у виданні: «Поезії Тараса Шевченка» (Львів, том 2., стор. 223—224) (в обох виданнях подано за «Малою книжкою» з пропуском адресата «N. N.»; у львівському виданні останній рядок 50 подано: «Людей би не прокляв»)^[1].

Вірш покладений на музику 1922 року українським композитором Порфирієм Батюком.

Вірш знайшов своє втілення у образотворчому мистецтві:

• скульптура Анатолія Білостоцького «Мені тринадцятий минало…» (дерево, 1961);
• декоративна тарілка «Мені тринадцятий минало» Петра Верни (1935);
• скульптурна композиція «Мені тринадцятий минало…» Василя Аронця (1963);
• композиція Андрія Сухорського «Мені тринадцятий минало» (1951);
• картина Олега Шупляка «Мені тринадцятий минало» (2009).

• Клочек Г. Поезія Т. Шевченка «Мені тринадцятий минало…» // Дивослово. — 2007. — № 5. — С. 56—61.
• Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847—1861. — С. 36—37; 574.

• «N.N. —Мені тринацятий минало» // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 380—384.