Металургі́йна промисло́вість — сукупність підприємств і організацій гірничо-металургійного комплексу, який об'єднує підприємства чорної і кольорової металургії, а також гірничо-збагачувальні комбінати, феросплавні заводи, збагачувальні фабрики, коксохімічні заводи і підприємства, які виготовляють вироби з металу.
Найдавніші гірничо-металургійні роботи на території України велися в районі села Новозванівка на території Бахмутської улоговини. Тут близько 4 тисяч років тому добували мідну руду й виплавляли метал. Розкопки веде спільна україно-російська експедиція, у якій працюють студенти й викладачі Донбаського державного технічного університету й Воронезького держуніверситету. Археологам пощастило знайти залишки плавильної печі й навіть удалося відтворити стародавню технологію виплавки міді.
Про те, що в Бахмутській улоговині за давніх літ добували мідну руду, археологам стало відомо ще в минулому столітті. Однак розкопки почалися кілька років тому і відразу принесли сенсаційні знахідки. Археологи знайшли поховання стародавнього гірника, кілька шахтних виробок, де добували мідну руду, а також кар'єр, де її добували відкритим способом. Також знайдені виробничі ділянки, де руду збагачували й виплавляли метал. Подібні технологічні комплекси називають комплексами «повного циклу», подібних на території Європи поки не знайдено. Видобуток і виплавку металу тут вели близько 200 років поспіль. Причому виробництво для тих часів було дуже великим, фахівці-гірники вважають, що були отримані сотні тонн міді.
Дослідники вважають, що стародавні майстри належали до цивілізації стародавніх іранців. Чому вони пішли з Бахмутської улоговини, поки загадка. Можливо, вони стали зазнавати недостачу палива, адже для одержання кілограма міді потрібно близько 300 кілограмів деревного вугілля, а кам'яне вугілля тоді не використовували. Шахти й виробничі ділянки майстри залишили без поспіху, можливо, розраховуючи ще
повернутися.
Сучасна металургійна промисловість України
У складі металургійного комплексу (металургійної промисловості, металургії) України — підприємства з видобутку і збагачення чорних руд і кольорових металів, нерудних матеріалів, з виробництва чавуну, сталі, прокату, труб сталевих, метизів, феросплавів, вогнетривів, коксу, з виробництва твердосплавної, вуглецевої, напівпровідникової продукції, з переробки ломів і відходів, виробництва ряду видів хімічної продукції, великий комплекс підприємств допоміжного призначення, а також науково-дослідні та проектні організації.
Частка металургії у ВВП країни становить близько 38 %, у промисловому виробництві − 27,3 %, експорті — 34,2 %. Частка металургії в податкових платежах у всі рівні бюджетів становить 38 %. Як споживач продукції та послуг суб'єктів природних монополій металургія використовує від загальнопромислового рівня 32 % електроенергії, 25 % природного газу, 10 % нафти і нафтопродуктів, її частка у вантажних залізничних перевезеннях — 20 %.
Металургія у структурі промисловості України становить 35,1 %, тоді як у структурі світової промисловості − 34,3 %.
В Україні існує значний науково-дослідний і конструкторський потенціал щодо металургійного виробництва — це наявність спеціалізованих наукових установ, як самостійних, так і інтегрованих у підприємства.
Після відновлення незалежності
Від 1992 до 1997 року обсяги виробництва металургійної промисловості знижувалися, в 1997 році вперше від моменту проголошення незалежності було зафіксовано збільшення обсягів виробництва на 12 % у відношенні до показників 1996 року. У результаті, за підсумками 1997 року металургійна промисловість забезпечила майже 20 % ВВП і 20 % експорту України[1].
В 2000 році рентабельність галузі становила 26,3 %. За підсумками 2007 року металургія України забезпечувала 40 % валютних надходжень і 20 % ВВП[2].
В 2005 році галузь забезпечувала більше 25 % промислового виробництва держави (96 955,5 млн. гривень), близько 40 % валютних надходжень до України і більше 10 % надходжень до державного бюджету України.
В 2007 році, за даними Міжнародного інституту чавуну і сталі, доля України в світовому виробництві чорної металургії становила 7,4 %.
За оцінкою Національного банку України, частка металургії за підсумками 2014 року в промисловості становила 16,5 %, в експорті — 30 %, у ВВП — близько 3 %[3].
В травні 2024 року металургійні підприємства України збільшили виробництво сталі до 738 тис. тонн, що на 26,5 % вище за показник аналогічного періоду 2023 року (583 тис. тонн) і на 3,2 % більше за попередній місяць (квітень, коли було вироблено 715 тис. тонн).
Водночас Україна посіла 20-те місце в рейтингу 71 країни – світових виробників цієї продукції, складеному Всесвітньою асоціацією виробників сталі (Worldsteel). За 5 місяців 2024 Україна виробила 3,139 млн тонн сталі, що на 31,2 % вище за обсяги за аналогічний період 2023 року (за 5 міс. 2023 – 2,392 млн тонн). За підсумками січня-травня 2024 року, країна перебуває на 21-му місці у світі[9].
неагломеровані залізні руди і концентрати — 80 600 тис. т.
агломеровані залізні руди і концентрати — 64 600 тис. т.
кокс з кам'яного вугілля — 19 600 тис. т.
чавун — 28 881 тис. т.
сталь — 17 674 тис. т.
напівфабрикати безперервного лиття — 17 837 тис. т.
готовий прокат — 19 511 тис. т.
плоский гарячекатаний — 9 020 тис. т.
прути, бруски, профіль гарячекатаний — 4 773 тис. т.
труби — 2 372 тис. т.
дріт стальний — 354 тис. т.
конструкції збірні з чавуну і сталі — 55,1 тис. т.
конструкції збірні інші — 511 тис. т.
резервуари і цистерни більше 300 літрів — 20,6 тис. т.
радіатори — 13,7 тис. т.
котли — 304 тис. т.
В 2013 році Україна обіймала 10 місце в світі за обсягами виробництва сталі[15]. В цьому році металургійна промисловість України виготовила 29,1 млн т чавуну, 32,7 млн т сталі і 29,1 млн т прокату, що склало 76 % від виробництва докризового 2007 року[16]. Експорт чорних металів у 2013 році склав 14,3 млрд дол. США (на 6,6 % менше у порівнянні з 2012 роком)[17].
Продукція, виготовлена металургійними підприємствами, складала близько 30 % у загальному промисловому виробництві й 25 % від загальних обсягів експорту України. Близько 80 % металопродукції експортувалися до країн Європи, Азії, Близького Сходу й Південної Америки, 20 % йшло на внутрішнє споживання[18].
В 2014 році виробництво сталі в порівнянні з 2013 роком скоротилося на 17 % — до 26,171 млн т, виплавка чавуну скоротилася на 15 % — до 24,81 млн т[19]. Збір брухту чорних металів в 2014 році знизився до історичного мінімуму — 5,3 млн т (в 2013 році було зібрано 5,7 млн т)[20].
В 2015 році виробництво сталі скоротилося на 16 % — до 22,935 млн тонн; виробництво загального металопрокату скоротилося 16 % — до 20,017 млн тонн; виплавка чавуну зменшилася на 12 % — до 21,878 млн тонн[21].
В 2016 році виплавка чавуну склала 23,6 млн тонн; виплавка сталі — 24,2 млн тонн; виробництво металопрокату — 21,4 млн тонн[22].
В 2017 році виплавка чавуну склала 20,035 млн тонн; виплавка сталі — 21,284 млн тонн; виробництво металопрокату — 18,439 млн тонн[23].
У січні-червні 2018 року виплавка чавуну склала 10,15 млн тонн; виплавка сталі — 10,39 млн тонн; виробництво металопрокату — 9,25 млн тонн[24].
У 1 півріччі 2018 року світова виплавка сталі збільшилася в порівнянні з аналогічним періодом минулого року на 4,6 %, до 881,455 млн тонн. Згідно з даними worldsteel, в червні 2018 року Україна піднялася з 14-го на 12-те місце в рейтингу світових виробників сталі, випередивши Тайвань і Мексику[25].
Гірничо-металургійні кластери
Станом на початок 2013 року гірничо-металургійний комплекс України нараховував близько 800 великих і малих підприємств і організацій, включаючи 19 великих металургійних комбінатів і заводів, 12 трубних заводів, більше 20 метизних підприємств, і більше 100 підприємств з переробки металобрухту, локалізованих в чотирьох господарських кластерах[26].
Нікопольський південнотрубний завод — одне з найбільших промислових підприємств у м. Нікополь. В 1999—2000 роках ВАТ «ПТЗ» було реорганізоване в систему закритих акціонерних товариств (ЗАТ «Нікопольський завод нержавіючих труб» (від 2007 року — ЗАТ «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН»), ЗАТ «ЮТіСТ», ЗАТ НВО «Трубосталь» й ін.).
