Миколай Антоневич-Болоз
Миколай Антоневич-Болоз (пол. Mikołaj Bołoz Antoniewicz; 1801 або 1804, Львів — 1 червня 1885, Радзішув) — польський поет, перекладач. Вояк львівської Національної гвардії (1848). БіографіяНародився в 1801 або 1804 році у Львові в сім'ї апеляційного радника у Львові Кшиштофа Антонєвіча Болоза та його дружини Сариги — доньки Миколая, барона де Меретцей Каприя (пол. baron de Meretzey Kapryja)[5]. Навчався в гімназії при монастирі отців Василіян у Бучачі. Учасник польського повстання 1830—1831, став поручником 4-го полку уланів; нагороджений Хрестом «Virtuti militari». Після поразки повстання виїхав за кордон, зокрема, перебував у Відні, Парижі. Після повернення до краю був адміністратором маєтків графині Вікторії з Мєрошовских Дембіньської: спочатку в Рудоловичах поблизу Ярослава, під кінець життя в Радзішуві біля Кракова. Був похований у родинному гробівці[6] на Сапіжинському цвинтарі в Станиславові[7]. Літературна діяльністьПідтримував літературні стосунки з німецьким поетом Ніколаусом Лєнау (автор перекладу його вірша «Прощання» (пол. Pożegnanie) німецькою мовою), Юзефом Іґнацієм Крашевским та іншими. Сприяв молодим літераторам, митцям, зокрема, Артурові Ґроттґеру. Обдарований талантом, почав писати замолоду. Багато його творів записані, розсіяні в різних щоденниках та журналах, не збереглись. Автор:
Примітки
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia