Бучацька василіянська гімназія

Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (травень 2018)

|Зображення_підпис=
Бучацька василіянська гімназія УГКЦ
Країна	Королівство Галичини і Володимирії
Розташування	Бучач , Бучацький монастир
геокоординати не задано:
Засновано	22 жовтня 1754
Закрито	15 липня 1893
Учні	343
Адреса	Бучач

Бучацька василіянська гімназія — колишній греко-католицький навчальний заклад у місті Бучачі. Єдина гімназія греко-католицького спрямування, що існувала до поділів Польщі.

Діяла у приміщенні комплексу Бучацького монастиря. Відкрита на базі теологічної школи (яка, за визначенням Ярослава Стоцького, була рівнозначною семінарії^[1]) з руською (народною) мовою навчання при Бучацькому монастирі (перед відкриттям гімназії працювали 6 вчителів^[2]).

Заснована привілеєм правителя Речі Посполитої Авґуста III, виданим у Варшаві 22 жовтня 1754 р., на прохання дідича Бучача Миколи Василя Потоцького^[1]. У перекладі королівського привілею-дозволу польською мовою вжито термін «публічні школи»^[3] чи «публічні школи латинські»^[4]

Василь Маркусь^[5], деякі польські автори стверджували, що М. В. Потоцький заснував школу, яку називали «Бучацьким колегіумом» (Collegium Buczackie)^[6][7].

Спочатку навчали вісім учителів, з них один був ігуменом монастиря та префектом (директором) гімназії; інші викладали інфіму, граматику, синтаксу, поетику й риторику; ще кілька — інші предмети.

Кількість учнів у шкільному році 1769/1770 — 343, через це клас інфіми поділили на 3 відділи (2-й, 3-й відділи відповідали пізнішим підготовчим класам). У школі викладали релігію, історію з географією, фізику, вивчали твори давніх класичних письменників (латинських, грецьких). Учні перших класів були зобов'язані вправлятися в писанні елегій, трагедій, комедій на подані вчителями теми, праці наприкінці року віддавали вчителям. Також вчилися виголошувати промови, мали руханкові вправи (фізкультура).

Вік учнів — від 8 до 26 років; оскільки рівень викладання був добрим, навчались учні з Галичини, Поділля, Волині. На прохання василіян М. В. Потоцький у 1773 р. дозволив викладати філософію — почали діяльність вищі курси філософії. З цієї нагоди відбулось урочисте зібрання 6 листопада того року^[8].

1781 року монастир та гімназію візитував протоігумен Галицької провінції ЧСВВ. 1782 року він призначив о. Михальського віце-ректором і префектом шкіл Бучача, бр. Германа Вергановського — директором конвікту, вчителем німецької мови.^[9]

У 1784 р. після «йосифінських реформ» викладачі-василіяни повернулися до Литовської провінції ЧСВВ, монастир втратив учителів, а гімназію та вищі філософські курси закрили. Уряд відкрив у приміщенні гімназії головну школу^[10][11]. У 1804 р. змінено головну нормальну школу на гімназію (5-класна: інфіма, граматика, синтакса, поетика, риторика). 1814 р. впроваджено австрійську шкільну систему навчання: кожен предмет вів інший учитель. 1819 р. повернуто стару систему: у кожному класі всі предмети викладав один учитель (крім релігії, яку в усіх класах вів катехит).^{[джерело?]}

1853 року гімназійна бібліотека налічувала 203 томи, до яких 1854-го додалося 43.^[12] 1856 р. за дорученням уряду створено 2-річні курси підготовки вчителів — так звану «препаранду», з якої потім утворили вчительські семінарії. У 1860^[10] чи 1870^[13] р. гімназія стала нижчою з 4-ма класами.
Кількість учнів у шкільному році 1878/1879 — 182.^[14]

Перемовини щодо передачі гімназії під опіку держави вели ще до 1882 року.^[15]

Перестала діяти 15 липня 1893 р.^[16]

Іпполит Вонсовський, Діонізій Йодейко, Мелетій Гедройц,^[17] Порфирій Важинський, Никанор Липинський, Партеній Терлецький, Теодозій Шуйський, Софрон Гродзинський, Мелетій Луцький, Теодозій Старкевич, Ісидор Роговський, Атанасій Фальковський, Олександр Журавський, Михайло Шелепін,^[17] Доротей Михальський, Аполон Забатий, Софрон Полянський, Антон Лотоцький, Іван Дамаскин Радецький, Еміліян Коссак (зокрема, у 1839 р.^[18]), Аркадій Барусевич, Юстин Іневич, Яків Загайський, Іриней Яворський.^[19]

• Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
• Гимназія в Бучачи [Архівовано 17 березня 2015 у Wayback Machine.] // Дѣло. — 1.01.1890.
• Стоцький Я. Бучацький монастир отців Василіян: на службі Богові й Україні. До 300-ліття заснування. — Жовква : Місіонер, 2011. — 216 с. + 24 с. вкл. — ISBN 978-966-658-239-6.
• Стоцький Я. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього в Бучачі (1712—1996 рр.). — Львів : Місіонер, 1997. — 160 с.: іл. — ISBN 966-7086-24-0.
• Barącz S. Pamiątki buczackie [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]. — Lwów : Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — 168 s. (пол.)