Микуличі (Володимирський район)

село Микуличі
Країна	Україна
Область	Волинська область
Район	Володимирський район
Тер. громада	Зимнівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA07020050130022013
Облікова картка	Микуличі
Основні дані
Населення	387
Площа	2,405 км²
Густота населення	187,94 осіб/км²
Поштовий індекс	44761
Телефонний код	+380 3342
Географічні дані
Географічні координати	50°47′17″ пн. ш. 24°32′11″ сх. д.H G O
Водойми	р. Свинорийка
Місцева влада
Карта
Микуличі
Микуличі
Мапа
Микуличі у Вікісховищі

Мику́личі  (в радянський час - Микуличі І)— село в Україні, у Зимнівській сільській громаді Володимирського району Волинської області. Населення становить 387 осіб.^[1]

Селом протікає річка Свинорийка.

У 1906 році село Микулицької волості Володимир-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 15 верст, дворів 93, мешканців 786^[2].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Володимир-Волинського району(1940—2020), село увійшло до новоутвореного Володимир-Волинського району^[3] (від 18 липня 2022 Володимирського)^[4].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 491 особа, з яких 218 чоловіків та 273 жінки.^[5]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 451 особа.^[6]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[7]

• Гранат Касіян Харитонович (1888—1977) — український письменник.

Під час Другої Світової війни польські бандити вбили мешканців Микуличів:

1. Борейко Дмитро.
2. Войтюк Михайло (41 р., похований на кладовищі с. Микуличі).
3. Гранат Ладон (50 р., похований біля церкви).
4. Гранат (дружина).
5. Кордонець Федора (40 р., похована біля церкви).
6. Корчик Роман (76 р., поцілений в голову, що аж мозок витік. Тіло вкинули в колодязь, а паличку, якою підпирався, коли йшов, повісили на корбі, поруч лежав закривавлений картуз. Це було в жнива 1943 р. Похований на кладовищі села).
7. Корчик Оксана (65 р., (дружина) застрелена, похована біля церкви).
8. Костюк Назар Іванович (70 р., вбитий, майно і худоба забрана, як і в усіх, а кінь Назара прибіг додому аж навесні 1944 р., його ще в колгосп здали. Назар похований біля церкви).
9. Костюк Михайло.
10. Лукашук Архип (80 р., похований біля церкви).
11. Мельничук Якуб Миколайович (похований біля церкви).
12. Мовний Пилип Іванович (42 р., похований на кладовищі).
13. Озірський Панталій (42 р., похований на кладовищі).
14. Озірська Софія (40 р., похована на кладовищі).
15. Озірська Агрипина (8 р., похована на кладовищі).
16. Озірська Килина (40 р., похована на кладовищі).
17. Озірська Юстина Семенівна (20 р., похована на кладовищі).
18. Озірська Марина (16 р., похована на кладовищі).
19. Озірська Ольга (8 р., похована на кладовищі).
20. Паламар Олександр (50 р., похований біля церкви).
21. Паламар Феодосія (47 р., похована біля церкви).
22. Слобода Параска (45 р., похована на кладовищі).
23. Слобода Хома (50 р., похований на кладовищі).
24. Томчук Андрон Іванович (26 р., похований на кладовищі).
25. Церба Максим (70 р., похований біля церкви).
26. Янчук Уляна (50 р.).

Загинуло також 10 поляків.

• На захід від села знаходиться лісовий заказник місцевого значення Микуличі.

• Mikulicze (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 411. (пол.)
• Трагедія волинських сіл 1943—1944 рр.