Милорадович Дмитро Миколайович

Милорадович Дмитро Миколайович
Депутат Державної думи Російської імперії II скликання[ru] від Полтавської губернії
1907
Народження:	1869
Смерть:	не раніше 1917
Країна:	Російська імперія
Освіта:	Морський кадетський корпус
Рід:	Милорадовичі
Батько:	Микола Дмитрович Милорадович
Медіафайли у Вікісховищі

Дмитро Миколайович Милорадович (1869(1869) — після 1917) — український дворянин, офіцер Російського імператорського флоту. Депутат Державної думи Російської імперії II скликання^[ru] від Полтавської губернії.

Народився 1869 року в українській дворянській родині Милорадовичів. Був правнуком таврійського губернатора Григорія Милорадовича.

Навчався в Морському кадетському корпусі. Після завершення навчання служив на кількох кораблях Російського імператорського флоту у званні офіцера. Здійснив навколосвітню подорож на кліпері «Джигіт^[ru]». 1892 року Милорадович супроводжував великого князя Миколу Олександровича (майбутнього імператора Миколу II) у його подорожі.

1893 року в чині мічмана пішов у відставку із флоту. Відтоді до 1901 року служив земським начальником Кременчуцького повіту. Після цього протягом кількох років був головою Кременчуцької повітової земської управи. У 1903 році засідав у складі спеціальної комісії управи стосовно вибору проєкту для спорудження будинку Полтавського губернського земства^[1]. За ініціативою Дмитра Милорадовича було створено Товариство сільських господарів Полтавської губернії та місцеве товариство заохочення конярства. Володів земельними наділами загальним розміром 1750 десятин.

6 лютого 1907 року обраний депутатом Державної думи Російської імперії II скликання^[ru] від Полтавської губернії. Входив до фракції октябристів та Групи правих і поміркованих. Працював у таких комісіях думи як продовольчій, із запитів та аграрній.

Після розпуску думи II скликання повернувся на Полтавщину, де очолив кременчуцький відділ Всеросійського національного союзу^[ru][2]. Доля після 1917 року невідома.

1898 року одружився з Марією Михайлівною Сухотіною^[3]. У шлюбі народилося двоє синів^[4]:

• Микола (нар. 1899, Кременчук);
• Кирило (1900–1959) — закінчив Петровський Полтавський кадетський корпус, воював у ЗСПР та Російській армії Врангеля, емігрував до Франції^[5][6].

• Государственная дума Российской империи: 1906-1917 / Б.Ю. Иванов, А.А. Комзолова, И.С. Ряховская. — Москва : РОССПЭН, 2008. (рос.)
• Модзалевскій В. Л. Малороссійскій родословникъ. — Кіевъ : Тип. Т-ва Г. Л. Фронцкевича и К, 1912. — Т. 3 : Л-О. — С. 544. (рос. дореф.)
• Милько Володимир. Українське представництво в Державній думі Російської імперії (1906–1917): монографія / В. Милько; відп. ред. О.П. Реєнт. — К. : Інститут історії України НАН України, 2016. — С. 337.
• Павловский И. Ф. Полтавцы: Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. — Харьков : САГА, 2009. — С. 77. (рос.)