Михалко Скаліцкі
Михалко Скаліцкі (Михайло Ярославович Скаліцкі[1]; нар. 4 червня 1959, с. Озеро, Рівненська обл.) — український письменник, перекладач, критик родом з Рівненського Полісся, живе в Миколаєві. Автор критичних статей, літературознавчого есею «Феномен детектива», новел, віршів, повісті «Амінь», які друкувалися в українських літературних журналах («Сучасність», «Кур'єр Кривбасу», «Дзвін», «Критика» тощо). Новели і повість згодом увійшли до збірки «Музічка» (2007). Організатор літературного процесу, засновник і головний редактор миколаївського літературного журналу «Літера Н» (видавався 2004—2012). Михалко Скаліцкі відзначений у «Малій українській енциклопедії актуальної літератури» (1998) від Володимира Єшкілєва і Юрія Андруховича.[2] Член Асоціації українських письменників. Художній стиль і внесокНа думку письменника і перекладача Леоніда Кононовича, саме Михалко Скаліцкі (разом з Олександром Вільчинським) ввів в обіг сучасної української літератури і утвердив «коротку містку фразу, органічно пов'язану з цілою ритмічною структурою тексту».[3] Кононович підсумовує це як цивілізаційно-культурний злам: «треба думати, епоха безформної кучерявої прози, притаманної соц-совмистецтву („укирсучлітратурі“)… нарешті проходить, — прозовий твір нині буде мислитись як єдність, котра організованістю дорівнює поетичному тексту». Соліст козак-рок гурту Гайдамаки, Олександр Ярмола рекомендує твори Михалка Скаліцкого, як такі, що варто прочитати з сучасної української літератури.[4] Журнал «Літера Н»Літературний журнал «Літера Н» заснували Михалко Скаліцкі і Євген Проворний, перший випуск вийшов друком 2004 року. Журнал виходив що два місяці, містив художні, публіцистичні й критичні тексти українською та російською мовами. Засновники позиціонували видання як «журнал поезії». Журнал був неприбутковий, некомерційний, неґрантовий, недержавний і неполітичний, видавався власним коштом редакторів і на пожертви друзів журналу. Суми пожертв публікувалися.
Педагогічна діяльністьРазом з редактурою Михалко Скаліцкі давав вільні уроки поетичної майстерності авторам-початківцям[6]. Миколаївський поет і політик Тарас Кремінь у співавторстві з Миколою Дроботом навіть називає Михалка «духовним лідером» журналу.[7] Михалко продовжив давати уроки поетичної майстерності й потому як журнал перестав випускатися. Серед учнів Михалка Скаліцкого — Олег Дорош[8][9], Сергій Зубець, Артем Бебик[10][9], Іра «Пам'ятай» Павленко[11][12][недоступне посилання][9], Артем Куцолабський та інші миколаївські літератори. КритикаЛьвівський поет Віктор Неборак хвалить повість «Амінь» як чудову, але звинувачує у надмірній «депресивності».[13]
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
