Кремінь Тарас Дмитрович
 Тара́с Дми́трович Кре́мінь (нар. 10 червня 1978, смт Казанка, Миколаївська область) — український політик, науковець, громадський діяч. Голова Миколаївської обласної ради VI скликання (2014). Народний депутат України VIII скликання від Політичної партії «Народний Фронт» (2014—2019). З 8 липня 2020 року рішенням Уряду України затверджений Уповноваженим із захисту державної мови (мовним омбудсменом).[1] Син українського поета, лауреата Шевченківської премії Дмитра Креміня[2]. БіографіяОсвітаПо закінченню ЗОШ № 10 Миколаєва навчався в Миколаївському державному педагогічному університеті, одержав диплом з відзнакою, здобувши кваліфікацію вчителя української мови і літератури та англійської мови і зарубіжної літератури (1995–2000). 2001—2004 — аспірант відділу української літератури XX століття Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України. Науковий керівник — доктор філологічних наук, професор Ю. І. Ковалів. 2005 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за темою: «Концептуалізація історіософського міфу в ліриці 1960—1980-х рр». Закінчив докторантуру на кафедрі української та зарубіжної літератури і методики їх викладання ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». Тема дисертації — «Еволюція епосу та ліро-епосу в українській літературі X—XXI ст.». Підвищення кваліфікації
Трудова діяльністьПротягом 2000—2010 рр. — викладач, старший викладач, доцент кафедри української літератури, заступник декана Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського, керівник мистецької агенції «ЛАКМУС». Також викладав українську літературу в Миколаївській філії КНУКіМ (2001-2002), Чорноморському національному університеті імені Петра Могили (2011—2012), був методистом Миколаївського територіального відділення НЦ «Мала академія наук України» (2004-2014), професором Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Професор у Миколаївський національний аграрний університет (2014 і дотепер). Почесний президент Миколаївського територіального відділення НЦ «Мала академія наук України». Член Наглядової ради Київського університету імені Бориса Грінченка[3] (2018—2024), Державного університету «Київський авіаційний інститут» (2015—2019), Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного (з 2023 р. і дотепер). З 8 липня 2020 року і дотепер — Уповноважений із захисту державної мови. ПублікаціїДрукується з 1993 року. Автор понад 300 статей з історії української літератури Х-ХХІ ст., науково-методичних рекомендацій до проведення фольклорної практики, а також до навчальних курсів «Фольклористика», «Сучасний літературний процес», дописів до «Шевченківської енциклопедії», «Шевченківського словника Миколаївщини», «Енциклопедії сучасної України», публікацій та виступів в українських та зарубіжних медіа. Він упорядкував низку літературних антологій молодих митців України. Серед них:
Видав низку книг з історичного та літературного краєзнавства. Серед них:
Упорядник фотоальбому полотен народного художника України Андрія Антонюка ([Образотворче видання]: фотоальбом / упор. Т. Кремінь. — Київ, 2016. — 20 с. : іл.), а також книги спогадів «Сто слів про Андрія Антонюка» (2020). Тарас Кремінь — дослідник творчості Дмитра Креміня, організатор наукових конференцій та заходів на вшанування його пам'яті. Він — упорядник більшості поетичних книг батька. Серед них:
Політична діяльністьДіяльність у Миколаївській обласній раді VI скликанняЗ 2010 — депутат Миколаївської обласної ради від «Фронту Змін», член постійної комісії з питань культури, освіти та науки, сім'ї, молоді та спорту. 2012 року балотувався до Верховної Ради України від ВО «Батьківщина» (173 у списку). 2013—2014 — в.о. голови Миколаївської обласної організації Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» (вересень 2013 — березень 2014). Один із лідерів Євромайдану в Миколаєві. Організатор збору гуманітарної допомоги (теплі речі, медикаменти, продукти харчування, придбання квитків) для учасників столичного Євромайдану, акцій спротиву, мітингів на підтримку очищення влади. З 2014 — перший в Україні переобраний після Революції Гідності голова Миколаївської обласної ради (25 лютого — 27 листопада 2014). З початком російсько-української війни увійшов до складу Ради оборони Миколаївської області, брав активну участь у захисті органів державної влади, місцевого самоврядування, військових частин від захоплення в період «параду республік» (створення терористичних організацій ОРДЛО), проведення псевдореферендумів тощо. Серед ініціаторів (2 березня 2014 року) 11-тисячного маршу за єдність України; засновник ради волонтерів Миколаївщини зі збору гуманітарної допомоги військовослужбовцям, добровольчим підрозділам, переселенцям. Брав активну участь у розселенні військових частин, що прибували з Криму до Миколаєва. Організатор телемарафонів, масових акцій, звернень до керівництва інших регіонів зі збору гуманітарної допомоги на потреби ЗСУ. За підтримки Ощадного банку України зібрав понад 1 млн грн. на виготовлення броньованої машини швидкої допомоги «Святий Миколай» для 79 десантно-штурмової бригади[4]. Ініціатор міжнародної гуманітарної допомоги родинам військових льотчиків за сприяння Надзвичайного і Повноважного Посла Латвійської Республіки в Україні п. Argita Daudze (серпень 2014 р.). Один з організаторів ліквідації наслідків вибуху багатоповерхівки в Миколаєві на вул. Лазурна, 40 та пошуку джерел для придбання житла родинам постраждалих. Учасник Третього Загальноукраїнського круглого столу національної єдності (21 травня 2014 року) в Миколаєві за участі Прем'єр-міністра України Арсенія Яценюка, виїзного засідання Кабінету Міністрів України[5] та акцій із вручення квартир постраждалим миколаївцям[6]. Діяльність у Верховній Раді VIII скликанняУ Верховній Раді України VIII скликання — голова підкомітету з питань дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, а також забезпечення реалізації права на освіту осіб, місцем проживання яких є тимчасово окупована територія, територія проведення антитерористичної операції та територія населених пунктів на лінії зіткнення Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти. Член колегії Міністерства освіти і науки України (2016—2019). Голова Міжфракційного депутатського об'єднання «Миколаївщина», співголова Міжфракційного депутатського об'єднання «Південь України». Член груп з міжпарламентських зв'язків з Латвійською Республікою, Аргентинською Республікою, Королівством Норвегія, Чеською Республікою, Об'єднаними Арабськими Еміратами, Румунією, Федеративною Республікою Бразилія, Королівством Швеція. Пріоритетні напрямки в депутатській діяльності: освіта, наука, інновації; мовна політика; доступ осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг; державна підтримка учасників бойових дій та членів їх родин; державна підтримка правоохоронних органів; оснащення армії та підвищення її боєздатності; відновлення державних житлових програм для молоді; медична реформа; відновлення доріг Миколаївщини. Автор та співавтор 180 законодавчих ініціатив, 44 з яких стали чинними актами. Серед них — закони України «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про освіту», «Про фахову передвищу освіту», «Про забезпечення функціонування української мови як державної», «Щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей», щодо соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України, «Про джерела фінансування дорожнього господарства України» (утворено дорожний фонд) та ін. АктивністьЗасідання Верховної Ради України — 91 %, Комітету — 99 %[джерело?]. Виступів з місця під час пленарних засідань — 69, з трибуни — 14[джерело?]. Парламентські вибори 2019 рокуНа парламентських виборах 2019 року був кандидатом від партії «Українська стратегія Гройсмана», № 28 у списку[7]. Державна службова діяльність8 липня 2020 року на засіданні Кабінету Міністрів України був обраний Уповноваженим із захисту державної мови. Відповідно до частини п'ятої статті 49 Закону Уповноважений щороку готує і не пізніше 1 травня року, наступного за звітним, подає Кабінету Міністрів України та представляє громадськості річний публічний звіт про свою діяльність і про стан дотримання цього Закону. 2021 року оприлюднено перший Річний звіт про стан дотримання Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у 2020 році[8], 2022-го — другий[9], 2023-го — третій[10], 2024-го — четвертий[11], 2025-го — п'ятий[12] НагородиСтипендіат Міжнародного благодійного фонду «Смолоскип» (2000—2002). Лауреат премії Кабінету Міністрів України «За внесок молоді у розбудову держави» («за творчі досягнення»); нагороджений нагрудними знаками Міністерства освіти і науки: України «Відмінник освіти», «Софія Русова», «За наукові та освітні досягнення», знаком Національна гвардія України «За співпрацю», медаллю НАПН України «Григорій Сковорода». Лауреат Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка (2020), Премії імені Дмитра Нитченка (2022). Почесний доктор Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди Член Національної спілки журналістів України, Національної спілки краєзнавців України. Див. такожПримітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
