Модель Ізінга
Модель Ізінга — модель статистичної системи, в якій можуть спостерігатися фазові переходи. В моделі Ізінга «частинки» розташовані у вузлах регулярної ґратки і можуть перебувати в одному з двох станів. Кожну з них можна описати параметром, який умовно називають «спіном» і позначають S. Спін має значення +1 в одному з станів, і значення −1 в іншому. Частинки у різних вузлах ґратки взаємодіють між собою, причому енергія цієї взаємодії залежить від взаємної орієнтації «спінів». Повна енергія системи записується у вигляді: Зазвичай при розгляді моделі Ізінга обмежуються найближчими сусідами, тому енергію можна записати, як
При додатних значеннях параметра J найменшу енергію має стан із паралельними спінами — усі спіни однинакові. Цей стан аналогічний феромагнітному. При J < 0 найменшу енергію має антиферомагнітний стан з чергуванням спінів +1 та −1. Ймовірність реалізації кожного конкретного розподілу визначається його енергією і температурою.
де P — ймовірність, T — температура, а — стала Больцмана. При малій температурі ймовірність реалізації стану з найнижчою енергією найбільша, тобто система перебуватиме у впорядковому стані — феромагнітному або антиферомагнітному. При збільшенні температури ймовірності реалізації станів з різною енергією вирівнюються й більшу вагу має кількість різних мікростанів, які мають дану енергію, тобто ентропія. Ця кількість більша для невпорядкованих станів. При певній температурі можливий фазовий перехід. Зовнішнє полеФазовий перехід можливий також в залежності від зовнішнього «магнітного поля». В такому полі енергія задається формулою
де h — напруженість поля. Таким чином можна досліджувати поведінку системи не лише в залежності від температури, а також в залежності від зовнішніх факторів. Розв'язкиДля двовимірної системи модель Ізінга має точний аналітичний розв'язок, отриманий Ларсом Онсагером. ІсторіяМодель отримала свою назву від прізвища німецького вченого Ернста Ізінга. Ізінг досліджував одновимірний випадок і показав, що в цьому випадку фазового переходу не існує. Звідси він зробив неправильний висновок, що фазового переходу не існує в системі з довільним числом вимірів. Подальші дослідження показали, що фазовий перехід існує для нескінченної ґратки у двовимірному випадку і для будь-якого числа вимірів, більшого за двійку. Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia