Мозок Валерій Леонтійович
Валерій Леонтійович Мозок (9.06.1940-28.12.2008 рр.) — український художник, Заслужений художник України. (Указ Президента України № 254 від 29.04.1994). ЖиттєписНародився, жив і працював у м. Полтаві. З 1952 р. відвідував гурток образотворчого мистецтва при Полтавському Палаці піонерів. Керував гуртком художник Кузема К. Г. У 1957-59 рр. навчався в студії живопису та малюнка при Полтавському будинку народної творчості під керівництвом художника Івахненка О. А. У 1959 році поступив на живописний факультет Харківського державного художнього інституту. Викладачі — відомі художники Бесєдін С. Ф., Сизиков В. В., Константинопольський А. М., Хмельницький О. А. та інші. Закінчивши у 1967 році інститут, працював у Полтавському художньо-виробничому комбінаті. З 1969 по 1973 — асистент кафедри архітектури Полтавського будівельного інституту— нині Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка». У 1972 році отримав обласну комсомольську премію імені Петра Артеменка (Премія імені Петра Артеменка). У 1993 році був обраний Головою Правління Полтавської обласної організації Спілки художників України і очолював його до 1995 року. У 1994 році отримав почесне звання Заслужений художник України. З 1994 року працював викладачем кафедри образотворчого мистецтва Полтавського національного Педагогічного університету імені В. Г. Короленка. Працював у жанрах: портрет, натюрморт, пейзаж. Твори знаходяться в музеях України: Полтавському Краєзнавчому музеї, Полтавському художньому музеї, в колекції Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному та у приватних зібраннях України, Австрії, Болгарії, Греції, Грузії, Германії, Ізраїлю, Італії, Росії, Канади, Сінгапуру, США. Учасник 2 всесоюзних, чисельних республіканських, обласних та персональних виставок. ТворчістьГрафіка — «Бандурист» (1958), «В. Трохимець-Милютін» (1969; 1973), «П. Казаков» (1972), «О. Шумилін», «О. Селюченко», «І. Білик», «В. Білик» (усі — 1973); Живопис — «Перші вартові Мавзолею» (1967), «Хліб 41-го» (1968; обидва — у співавт. з В. Батуріним), «Проліски» (1970), «Чемпіон СРСР із плавання Є. Михайлов» (1971), «Директор паровозоремонтного заводу Т. Гайовий» (1973), «Іскрівці в Полтаві», «Селянське повстання», «Учитель І. Бабак зі школяркою» (усі — 1974), «Важкий рік», «Автопортрет» (обидва — 1977), «Страйк робітників і батраків Диканського маєтку» (1978), «Мотокрос» (1979), «У робітничому колективі. Наставник», «Тиша» (обидва — 1980), «Ветеран війни і праці П. Побережнюк» (1984), «В. Трохимець-Милютін», «Берези» (обидва — 1985), «Рада командирів», «Г. Пошивайло», «О. Великодна» (усі — 1987), «Г. Рідна» (1988), «Золота осінь» (1989), «Дівчина у квітчастій хустці», «Жінка в червоному», «Весна в Опішні» (усі — 1990), «Польові квіти» (1992), «Я. Пошивайло», «Н. Білик-Пошивайло» (обидва — 1993), «Юля у віночку», «Соняшники» (обидва — 1994), «А. Ротманський» (1995), «Г. Кирячок», «В. Никитченко» (обидва — 1996), «В. Данилейко» (1999), «Пам'яті М. Башкирцевої» (2001), «Вибиті соняшники» (2002). Виставки
ПриміткиЛітература
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
