Адміністрація — вул. Низова, 2; постійно діюча експозиція «Сакральне мистецтво Галичини XV—XX століть» — майдан Шептицького, 8; фонди — вул. Галицька, 41
Музей є науковим культурно-просвітнім закладом, який збирає, вивчає та популяризує твори образотворчого, декоративно-ужиткового і народного мистецтва. Загальна кількість творів музейної колекції становить понад 12 тисяч одиниць[1].
Експозиція побудована на матеріалах з приватної колекції Володимира Васильовича Грабовецького, який біля сорока п‘яти років збирав матеріали, які були пов'язані з життям і діяльностю Олекси Довбуша.
У музеї представлені документальні, речові матеріали, що охоплюють період від XI до XX століть і правдиво висвітлюють події визвольної боротьби жителів Прикарпатського краю за незалежність України[2].
Музейні фонди налічували 15500 одиниць збереження, куди ввійшли збірки Покутського музею, музею Гуцульщини в Жаб'є та окремі приватні колекції. Працюють експозиційні відділи: природи; історії; народного мистецтва; археології[3].
У музеї представлені сотні інструментів, пристроїв, механізмів апаратів, численні атрибути багатьох професій та предмети побуту. Автор ідеї і власник численних експонатів Заслужений журналіст України Роман Фабрика[4].
Інтерактивний музей, де кожен може познайомитись із науковими досягненнями, розробками та новітніми технологіями у сфері енергетики, відновних джерел енергії (енергія сонця, води, вітру тощо), фізики. Головний вектор навчань та тренінгів – це роль енергії та енергоресурсів у житті людини.
Основний профіль музею: краєзнавчий. В музеї діють експозиції з побуту та етнографії; культури та освіти. Фонди музею налічують понад 160 експонатів[6].
Заснований в 1986 році. Основні напрями діяльності: вивчення літературного краєзнавства і популяризація його серед відвідувачів музею. Налічує 40 тисяч експонатів[7].
Музей створено з метою дослідження історії підприємства, збереження цінних експонатів. Експозиція поділяється на дві тематичні частини. Одна частина, оформлена у стилі ретро, розкриває історію поширення електроенергії на Прикарпатті. Інша, виконана у новітньому стилі — розповідає про сучасні досягнення підприємства. У музеї зберігаються документи, фотографії, нагороди та інші відзнаки різних років, експонати раритетного та сучасного обладнання, які демонструють розвиток електроенергетики краю[8].
Музей відкритий 2 серпня1966 року, як музей бойової слави сформованої на початку серпня 1941 року в районі Ніжина38-ї загальновійськової армії. Експозиція музею займає 640 м², а експонатний фонд нараховує понад 4 тисячі одиниць. На стендах, подіумах, у вітринах розміщено тисячі експонатів періоду Другої світової війни: Бойові Знамена частин, зброя, нагороди, особисті речі, документи, фотографії, листи з фронту, предмети спорядження і побуту бійців і командирів[9].
Приватний музей Романа Кумлика міститься у його власному будинку і організований на початку 2000-х років. Матеріали збиралися протягом тридцяти років — предмети побуту, давній гуцульський одяг, знаряддя праці, грошові знаки різних часів та багато іншого, що дає уявлення про життя гуцулів. Предметом особливої гордості господаря є колекціямузичних інструментів[10].
Заснований у 2000 році. Основні напрями діяльності: перегляд стрічки та ознайомлення з історією знімання кінофільму «Тіні забутих предків». В музеї діють такі експозиції: з життя та творчості видатних людей; з побуту та етнографії; з історико-архітектурної спадщини. У цьому будинку під час зйомок кінофільму жив режисер фільму Сергій Параджанов[11].
Музей-садиба знаходиться на присілку, де ще до початку Першої світової війни мав свою віллу Михайло Грушевський. Вілла не збереглася — згоріла в 1917 році. У 2003 році будинок був відтворений. У музеї представлено біографічні документи та світлини Михайла Грушевського, етнографічну збірку, предмети побуту початку XX століття[13].
Музей розміщений у колишньому будинку Василя Якіб'юка, в якому з 1906 по 1914 рік часто перебував Іван Франко. Експозиція музею розташована в п'яти кімнатах. У музеї зберігаються меморіальні речі, якими користувався Франко[14].
Криворівня, Криворівнянська середня школа ім. М. Грушевського
Створений у 1965 році. Основний профіль: історичний та краєзнавчий. Історія гуцульського села, життя та побут жителів Гуцульщини — основні напрями діяльності музею. Фонди музею налічують понад 100 експонатів[15].
Музей заснований в 2006 році. Тут можна оглянути картини, дізнатись як саме створюється гуцульська вишивка. В музеї діють експозиції з побуту та етнографії[16].
Історико-архітектурна пам'ятка. У земельно-податкових книгах записи про цю хату від 1858 року. Наприкінці XIX — початку XX століть тут проживали Палій і Параска Харуки. Часто до Харуків приходили Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Володимир Гнатюк, які відпочивали у Криворівні та збирали етнографічні матеріали. У 1964 році хату-ѓражду було використано під час зйомок кінофільму «Тіні забутих предків». У 1993 році споруду відреставрували і через рік у музеї експонувалися виставки: фотовиставка Ліди Сухі з Рочестера «Криворівня очима закордонних гостей», фотовиставка Василя Кобилюка «В об'єктиві Верховинщина», виставка картин з фондів музею «Мистецтво прекрасне і вічне»[17].
Музей заснований в 1998 році. Основні напрями діяльності музею: збір старовинних матеріалів; вивчення етнографії рідного краю; пошуково-краєзнавча робота. В музеї діють такі експозиції: з життя та творчості видатних людей; з побуту та етнографії[19].
Музей заснований в 2000 році. Основні напрями діяльності музею: пропаганда історико-культурної спадщини та збереження історико-культурних цінностей. Профіль музею: історичний, краєзнавчий. Музей організовує виставки, експозиції, надає консультації, та екскурсійну діяльність[20].
Розміщений музей в трьох кімнатах на другому поверсі. В першій кімнаті розміщені експозиційні куточки: Історія і нарід Гуцульщини, Друга світова війна, Ще наша славна і гірка доля, Люби і знай свій рідний край, Дружба між музеєм та студентами інституту архітектури міста Лодзь (Польща). В другій кімнаті знаходяться предмети побуту домашнього вжитку, інструменти столярні, різні верстати для виготовлення одягу лляного та вовняного походження, мініатюрні: хата-ѓражда, колиба, давня хатинка проста, домашні каплички, куточок народної кіностудії «Полонина». Третя кімната відображає інтер'єр гуцульської обителі з різним одягом, предметами кухні, давні столи, скриню, музичні інструменти, старовинні ікони та багато інших предметів, невеличка бібліотека давньої та сучасної літератури[21].
Експозиція музею розміщується у двох залах з різним тематичним спрямуванням. Перший зал знайомить з релігійними традиціями караїмів. Тут представлено релігійні книги, культові та обрядові речі. У другому залі за посередництвом документів, фотографій та періодичних видань відбувається знайомство з історією караїмської громади Галича у XX столітті[23].
Зареєстрований на початку 2000 року. 4 грудня2001 року відкрито нову експозицію музею яка складається з етнографічних та археологічних експонатів. Серед колекції вишиванок багато опільських візерунків. Окрасою музею є міні-експозиція: українська діаспора першої чверті 20 століття, церковний куточок, колекція писанок, скрині тощо. В музеї обладнана опільська кімната і комора. Ці приміщення наповнені знаряддями праці, речами побуту, меблями, вишиванками[24].
В музеї знаходяться зібрані матеріали про події Другої світової війни на території краю, видатні постаті, роботу місцевої інтелігенції тих часів. Є понад 300 фотографій, зброя, макети криївок, архівні документи, карти бойових дій[25].
У музеї представлено археологічні знахідки, виявлені під час досліджень Крилоського городища та його довкілля. Експозиція музею ілюструє долітописний та княжий період історії давнього Галича. Серед експозиційних колекцій чільне місце займає зброя, ювелірні вироби галицьких ремісників, керамічні плитки, архітектурні деталі з фресками з Успенського собору. Постійно функціонує виставкова зала музею[27].
Музей створений у 1984 році. У його фондах зберігається близько 700 експонатів. В експозиції є сім експозиційних розділів за темами: «Флора і наука краю»; «Село в сиву давнину»; «Минуле і теперішнє села»; «Вони боролися за волю і кращу долю України»; «Велетень Прикарпаття»; «Ними гордиться наше село»; «Борці за волю України»[28].
Музей відкрито 14 жовтня2002 року. Засновник музею — Струк Михайло Іванович, учасник бойових дій ОУН— УПА. У 2000 році, в День Перемоги, Михайло Струк побачив, як місцеві мешканці вшановували пам'ять воїнів УПА, загиблих на фронтах радянсько-німецької війни, в катівнях КДБ, в Сибіру; і це спонукало пана Струка до ідеї створення музею «Борцям за волю України». Найперше він домовився про кімнату, в якій можна було розмістити експонати. Потім почав збір фотографій та інших матеріалів для музею[29].
Музей Леся Мартовича засновано до 100-річчя з дня народження письменника (12 лютого1971 року). В експозиції представлені макет хати, в якій народився письменник, селянський одяг його батьків. Численні фотографії, особисті речі родичів письменника, спогади односельчан розповідають про дитинство Л. Мартовича[30].
Історико-краєзнавчий музей знаходиться у приміщенні Кунисівської ЗОШ І-ІІ ступенів. Заснований колишнім директором школи Морозом Василем Петровичем у 1990 році на основі краєзнавчого матеріалу. Музей працює на добровільних засадах і обслуговується вчителями та учнями школи. Загальна площа музею — 30 м². Експозиції поділяють на такі розділи: Наш край в давнину; Київська Русь; Галицько-Волинське князівство; Національно-визвольний рух; Етнографія; Тваринний світ[31].
Заснований музей у 2002 році. Профіль музею — історичний та краєзнавчий. Тут діють такі експозиції: з історико-архітектурної спадщини; з визвольної боротьби українського народу[32].
Заснований музей у 2006 році. Основні напрями діяльності: зберігання старовини; ознайомлення відвідувачів з історією села Чернятин. Профіль музею: краєзнавчий[34].
Невелика експозиція, розміщена у Народному домі, розповідає про історію села, родину Шухевичів, діяльність «Просвіти», а також про тяжкі часи — депортації та репресії. Діючі експозиції музею: з життя та творчості видатних людей; з побуту та етнографії; з визвольної боротьби українського народу[35].
Заснований згідно з рішенням місцевої ради народних депутатів від 23 грудня1997 року. Являє собою зібрання матеріалів і предметів з етнографії та культури Бойківщини.
Музей історії села при Новошинській загальноосвітній школі відкрито у 1990 році. Профіль музею — побут і культура села. Загальна кількість експонатів за книгою фондів 130. Музей займає одну кімнату. В експозиції нараховується чотири експозиційних розділів по темах: «Національний одяг»; «Куток Берегиня»; «Хатина мого дідуся»; «Народна медицина»[36].
Експозиції музею розповідають про зустрічі молодого гімназиста Івана Франка з чарівною і освіченою донькою місцевого пароха, про його творчість в царині національної культури, літератури, публіцистики. Тут збережені бойківські хатні старожитності, музичні інструменти, давні одяг і взуття[37].
Музей створено при Шевченківський ЗОШ І—III ступенів в 1998 році. Для музею виділено окрему кімнату площею 54 м². Тут зібрані експонати старовини, знаряддя праці, зразки старовинної вишивки, бойківський одяг. На стендах висвітлено історію села в різних її періодах[38].
Музей при Кропивницькій загальноосвітній школі І—II ступенів імені М. Ф. Тимочка відкрито в 2000 році. Музейна кімната поділена на 7 експозиційних розділів: «Село за обрієм віків»; «Село під владою Австрії та Польщі»; «Село породили таланти»; «Академік з Прикарпаття: До вершини науки. Творчий доробок вченого. Світ його захоплень»; «Село в післявоєнний період»; «Педагог і борець (розділ присвячений борцеві за волю України Квецку Д. М.)»; «Село сьогодні»[39].
Музей заснований у 1997 році. Основні напрями діяльності: дослідження історії міста Калуша та регіону а також заняття з музейної педагогіки. Профіль музею: краєзнавчий[40].
Музей відкрито у 1992 році. Відкрито чотири кімнати. Перша розповідає про життєвий і творчий шлях І. Франка: фото дитячих років, студентського періоду життя, похилих літ Каменяра. Друга містить матеріали про родину Онуфрія Франка у Підгірках і куток священика, поета і просвітницького діяча Антіна Могильницького. Третя кімната — «Франкова світлиця». Остання кімната називається «Іван Франко і Смольський». Тут виставлені картини митця[41].
З 2004 року музей розміщено в чотирьох кімнатах колишнього будинку побуту селища. Експозиція музею висвітлює історію селища від найдавніших часів до наших днів. Зібрано багато предметів побуту, знарядь, якими користувались наші предки у повсякденному житті, предмети одягу тощо. Експонати і стенди, копії картин та скульптур окремої, найбільшої кімнати присвячені висвітленню теми «Опришківство. Олекса Довбуш — найвідоміший опришківський ватажок»[42].
Музей створений у 1962 році. Налічує 114 оригінальних експонатів. Приміщення музею складається з трьох кімнат. Серед експонатів музею особливої уваги заслуговують літературні видання «Бунтар» та «Ціна крові», автором і перекладачем яких є сам Мирослав Ірчан, фотографії, які відображають життєвий шлях Мирослава Ірчана[43].
Основні напрями діяльності музею: краєзнавчий, літературний. В музеї діють такі експозиції: з життя та творчості видатних людей; з побуту та етнографії; з визвольної боротьби українського народу[44].
Розташований на території Княждвірського заказника. Розповідає про історію краю, породи рідкісних і зникаючих тварин, птахів та рослин Прикарпаття. Є цікаві і різноманітні колекції рідкісних комах, зразків деревно-чагарникових порід, корисних копалин, експозиція «Витвори природи»[45].
У 18 експозиційних залах та фондових і службових приміщеннях представлена історія Коломиї в фотографіях, документах, меморіальних речах і речах побуту городян, понад 20 тисяч одиниць збереження. Від першої літописної згадки 1241 року і до сьогодення[46].
Заснований у 1926 році. Розміщений у центральній частині міста Коломиї, в колишньому Народному домі. Колекційні збірки нараховують понад 50 000 збереження і представляють всі види традиційного народного мистецтва гуцулів та покутян, починаючи з XVII століття до сьогоднішнього часу[47].
Заснований у 1987 році. Профілі музею: історичний, природознавчий, краєзнавчий, художній. В музеї знаходиться приватна колекція старожитностей Покуття: нумізматика, боністика, одяг, побутове, військове знаряддя та багата іншого[48].
Відділ Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського. Відкритий у 1969 році. В основу музею була закладена збірка творів народного мистецтва Є. Я. Сагайдачного. Розташований в будинку, пам'ятці архітектури (XIX—XX століть), який з самого початку належав єврейській громаді (так званий рабинів мур)[49].
Створено 11 березня1999 року. Експозиція із застосуванням спецефектів світла та озвучення подає інформацію про історичні події в Україні, на Гуцульщині та Косівщині з 1920 року: відродження українства, друга світова війна, армія УПА, репресії мирного населення та визвольна боротьба до 1954 року. Загальний фонд музею становить 1440 експонатів, бібліотечний — 569[50].
Розміщений у школі мистецтв і займає два великі зали та коридор. Експозиція представлена великою кількістю робіт народних майстрів Гуцульщини, Покуття, Поділля та Буковини — старовинні ікони, предмети сакрального мистецтва, вишивка, живопис, кераміка, народний одяг, ткацтво та багато іншого[52].
Експозиція музею, що розміщена у приватному будинку, містить колекцію гуцульських головних уборів, вишитих рушників, ґерданів, керамічних тарелів, топірців, шкіряних сумок, предметів побуту[53].
Експозиція розміщена в трьох кімнатах. В першій кімнаті матеріали з давньої історії села Космач. У другій кімнаті розміщена експозиція присвячена життю та діяльності Патріарха Володимира. В третій кімнаті розміщена експозиція космацького одягу, ткацтва, колекція писанок, предметів побуту.
Музей розміщений на третьому поверсі школи. Це одна кімната площею 36 м². Загальна кількість експонатів — 255 основного фонду. Профіль музею — мистецький[54].
Музей розмістився у вивільненому шкільному приміщенні і займає п'ять кімнат з такими експозиціями: «Вироби з лози, дерева, та кераміка (XIX—XX століть)»; «Знаряддя та предмети праці»; «Зразки одягу із сукна та полотна»; «Експонати з історії освіти та культури України — книги німецькою, російською, польською, українською мовами, видання 20—30 років XX століття»; «Фотографії, листівки, грошові знаки, документи, матеріали до експозиції — тисячоліття хрещення Русі — України, до історії ОУН—УПА, Січових стрільців» тощо[55].
Створений історико-просвітницьким товариством «Меморіал» у 1995 році з метою відтворення історичної правди про героїчну боротьбу українського народу за свою незалежність у 40—50 роках XX століття на території Надвірнянщини. Експозиція музею розміщена у чотирнадцяти залах — на двох поверхах та у підвалі приміщення, яке було каральною установою поневолювачів краю[56].
Створений в 1996 року на вшанування української дитячої поетеси Марійки Підгірянки, яка народилася в селі. Загальна кількість фондів музею: 850, в тому числі кількість експонатів в експозиціях — 600. Музей розміщений в трьох великих кімнатах будинку-резиденції священика. В музеї зберігаються прижиттєві твори письменниці та її меморіальні речі[57].
Кімната історичної спадщини Надвірної (середньовіччя)
Надвірна, вул І. Франка, 2а
Музейна кімната створена в підземеллі районної станції юних техніків. Тут відтворено бойові та геральдичні щити, корогви земель, середньовічна зброя (мечі, сокири, луки). Можна доторкнутись до кольчужних та латних обладунків. А також ознайомитись з хронологією подій в середньовічній Надвірні (фоторяд свілин). http://nadvirnasut.at.ua/publ/den_vidkritikh_dverej/1-1-0-14 [Архівовано 7 квітня 2022 у Wayback Machine.]
Музей відкрито в 2004 році. Розташований у старовинному будинку, який побудував на початку 20 століття український граф Думка. Понад 400 пам'яток матеріальної і духовної культури Рожнятівщини знайомлять відвідувачів з історією району від 2—5 століття нашої ери і по сьогодення[58].
Музей розташований у будинку, що колись належав родині Івана Вагилевича. У п'яти кімнатах розміщено понад тисячу експонатів. Це в основному друковані видання, документальні матеріали, які передала музеєві Львівська наукова бібліотека імені В. Стефаника, предмети побуту і гончарні вироби, одяг, взуття, якими користувалася колись родина Вагилевичів та жителі рідного села письменика[59].
Музей відкрито в 1976 році. У п'яти залах музею зібрано понад п'ять тисяч пам'яток матеріальної та духовної культури. Це документи історії та археології, нумізматичні колекції, предмети ремесла і побуту.
В музеї зібрано більше, як 500 експонатів. Це в основному оригінальні та фотоматеріали, книги, періодичні видання, що розповідають про повстанський рух на Рожнятівщині та на Прикарпатті у воєнний та післявоєнний період в загонах ОУН-УПА під проводом Степана Бандери; одяг, предмети побуту, якими користувалися повстанці, збірки пісень тих років, тюремна вишивка[61].
Музей відкритий 17 липня1949 року в будинку, де в 1912–1927 роках проживав Марко Черемшина. Організатором і незмінним директором музею впродовж 25 років була дружина письменника — Наталія Семанюк. У восьми експозиційних кімнатах зберігаються особисті речі і книги письменника, його фотографії, статті і прижиттєві видання його творів. Фонди музею нараховують близько 4 000 експонатів. З 1999 року при музеї діє Творчий клуб імені Марка Черемшини[63].
Музей відкрито у 1982 році. Експозиція розміщена в п‘яти кімнатах, в двох відображено творчий шлях митця, а в інших трьох виставкових залах розміщені графічні твори Василя Касіяна та його учнів-наслідників[64].
В приміщенні музею є три відділи: Кирило Трильовський — засновник першої січі в Галичині у 1900 р. в селі Завалля; Дорога до безсмертя Євгенії Андрусяк (дружини полковника ОУН-УПА); Фотографії командирів УПА Чорного лісу та інших повстанців української повстанської армії[65].
Відкрито 18 грудня2012 року. Профіль музею — літературно-краєзнавчий. Знаходиться на першому поверсі міської ратуші. В основу музею покладено популяризацію книг і діяльності семи видавництв України (Київ, Львів, Снятин), які очолюють вихідці із Снятинщини. В експозиції такі розділи: Снятин і українське друкарство; минуле і сучасне у видавничій та друкованій продукції; снятинці — очільники видавничої справи в Україні; багатоетнічне місто; музеї у просторі міста; гордість району — лауреати Шевченківської премії; Володимир Хронович — перший член Спілки письменників України; Покуття літературне.
Снятин, вул. Шевченка, 9, гуртожиток аграрного технікуму
В музеї знаходяться особисті речі Назарія Яремчука, книги з піснями виконавця, газети, афіші та фотографії з життя Назарія Яремчука. Всього понад 120 фотознімків[68].
В музеї зібрано оригінальні матеріали, добуті з архівів документи, які передав до музею зять Федорака — Михайло Балан. Є екземпляри повістей, що були видані у Львові в 30-х роках XX століття: «Безіменні плугатирі», «Танок смерті» з дарчим підписом видавця Івана Тиктора. Також тут знаходяться рукописи повісті «Весняний гамір» та спогадів «Мій шлях»[69].
Експозиції розташовані в двох кімнатах, де розміщені власні речі колишнього господаря, а також предмети побуту мешканців села Троїця та навколишніх сіл, якими користувалися в минулому місцеві жителі[70].
Музей було відкрито в 1996 році на базі Музею кушнірства, що діяв при "Хутрофірмі «Тисмениця». Експозиція розміщена в двох залах: «Давня Тисмениця», «Кушнірство», а також в музеї є свій виставковий зал[73].
Музей імені Ю. Целевича розміщений в 3-х кімнатах. Має 5 відділів: «З історії села Павлівки»; «Вони боролися за волю України»; «Громадська, наукова і педагогічна діяльність Ю. Целевича»; «Мистецтво і побут павлівчан»; «Павлівчани в помаранчевій революції». В музеї представлені експонати доби неоліту, трипільської та комарівської культур, речові, писемні джерела, а також спогади старожилів[74].
Профіль музею: краєзнавчий. Основні напрями діяльності музею: збір краєзнавчого матеріалу та наукове обґрунтування від кам'яної доби до сьогодення[75].
Музей засновано 1963 року і тоді він називався музеєм Партизанської слави. В музеї представлено етапи історичного процесу Яремчанщини, інформація і про опришківський рух, історію українського січового стрілецтва, створення ОУН та діяльність УПА. Розповідається про дивізію СС «Галичина» і діяльність партизан під проводом С. А. Ковпака та С. В. Руднєва у Карпатах[76].
Основний профіль — народне мистецтво гуцулів XVII—XX століть. Колекцію музею становлять експонати, які представляють цінні та рідкісні твори народного мистецтва Гуцульського регіону Західної України[77].
Музей розкриває процеси виникнення поселення, опришківський рух на околицях Ворохти, релігійне життя. Один з розділів постійнодіючої експозиції присвячено життю й діяльності забутого міністра ЗУНР та УНР, тестя Є. Коновальця та А. МельникаСтепана Федака та його родини, висвітлюється їх зв'язок з Ворохтою. Також подано матеріали про розвиток лісової промисловості, спорту і туристичних послуг, санаторних закладів, біографії керівників селища, відомих вчителів школи та видатних уродженців Ворохти тощо[78].
