Фонд експонатів налічує понад 1000 експонатів. Основа експонатів — плитка. Більша частина керамічних плиток є від Товариства барона Берґенгейма[1]. Збережені також зразки плитки промислового мистецтва Василя Кричевського[2]. У зберіганні наявна цегла, італійські та іспанські декоративні фризи — ХХ століття, із застосуванням ручної праці[3].
Музей знайомить з художньою літературою, з історією літератури на Слобожанщині, із сучасною літературною теорією. Виставки та освітні програми Літературного музею показують, як література впливає на життя людей, як вона акумулює у собі культурний досвід різних спільнот[4][5].
Музей названий на честь співачки Клавдії Шульженко, тут зберігається багато експонатів та реліквії, пов'язані з нею[6]. У музеї проводяться вечори пам'яті та поезії[7].
Природничий музей, один з найстаріших музеїв Європи; входить до складу ХНУ ім. В. Н. Каразіна, є великим науково-просвітницьким та навчальним центром України.
Музей присвячений історії суднобудування і мореплавства. Основою експозиції музею стала приватна колекція харків'янина Олександра Якименка, в ній присутні макети кораблів, фото, картини та сувеніри з різних країн[10].
Фонди музею нараховують понад 2 тисячі експонатів, 500 з яких представлено в експозиції, а також 36 одиниць залізничної техніки просто неба[14][15]. У фондах музею зібрані давні та рідкісні експонати, унікальні документи та фотографії, зокрема, ручна тачка та інструменти, за допомогою яких будувалась залізниця через Харків, настінний телефон «Ericsson» у дерев'яному корпусі кінця 19 століття, облігації залізничних товариств, квитки та посвідчення залізничників часів Російської імперії, а також макети рухового складу[16][17].
Музей розміщений у будівлі Управління станції швидкої медичної допомоги, побудованій у 1914 році. Старшим лікарем, ще до створення станції, був призначений Микола Олександрович Молохов, який організував роботу станції, обладнав її й був незмінним керівником до самої своєї смерті. В залі центральної диспетчерської М. О. Молохов створив музей, в якому розміщались шафи з анатомічними препаратами, зброєю, отрутами, що застосовували самогубці. Після смерті Молохова в 1956 р. експонати музею зникли. У 2000 р. працівники станції відновили й облаштували музей заново[18][19].
Перший у своєму роді на пострадянському просторі, та Східній Європі загалом[20], музей відображує сексуальні культури різних країн світу. Особлива увага приділяється питанням профілактики захворювань, які передаються статевим шляхом, особливо СНІДУ. При музеї працює секс-шоп[21][22].
Сьогодні у колекції музею налічується понад 300 тис. одиниць збереження, які ілюструють археологічне минуле, період XVII—XX ст. і сучасну історію краю. Музей проводить значну наукову і просвітницьку діяльність і є одним з провідних науково-культурних центрів Східної України[23][24][25].
Один з найбільших в Україні музеїв образотворчого мистецтва, значне зібрання творів образотворчого і декоративно-ужиткового мистецтва України та західних країн[27]. Міститься в колишньому маєтку промисловця-мільйонера Ігнатищева, побудованому у 1912 році за проєктом академіка архітектури Олексія Бекетова[28].
Перший недержавний музей Голокосту в Україні[29]. У музеї зібрано близько 3000 експонатів[30]. У музеї є бібліотека на тему Голокосту[31]. Один з розділів музею присвячений єврейському Опору в роки Другої світової війни (зокрема повстанням в'язнів в Аушвіці та інших таборах). У музеї також приділено увагу проблемі замовчування трагедії єврейського народу в післявоєнні роки[32].
Перший музей сучасної української фотографії, заснований у 2018 році[33]. Діяльність інституції спрямована на збереження, вивчення, популяризацію сучасної української фотографії[34]. У колекції музею знаходиться понад 2500 фотографій, більше ніж 40 авторів[35].
майдан Свободи, 4, Харківський національний університет, 2-й поверх
У фондах музею міститься близько 20 тисяч одиниць зберігання, 10 тисяч фотонегативів і 16 тисяч електронних фото. Серед експонатів — колекції випускних фотоальбомів кінця XIX — початку XXI ст.; значки та медалі; записи інтерв'ю випускників і співробітників університету; окремі речові експонати, що характеризують університетське життя; 233 особових фонди вчених і вихованців університету: Д. І. Багалія, М. П. Барабашова, О. В. Ветухіва та ін[36][37][38].
Найстаріший музей ляльок в Україні. У Харківському музеї ляльок представлено історію розвитку театру ляльок, зібрано колекцію ляльок і значків із різних країн світу[39][40]
Тут зберігалися старі ікони, книги, іконостасне різьблення, начиння зі старих церков, дерев'яні скульптури тощо. Музей закритий з захопленням міста більшовиками[46]. У роки радянської окупації більшість експонатів втрачено[47].
Заклад радянської антирелігійної пропаганди, заснований у 1930 році в будівлі колишньої лютеранської кірхи. Музей складався з 5 експозиційних залів, у яких було представлено 600 експонатів. У червні 1941 р. Харківський обласний антирелігійний музей припинив існування.
Меморіальний комплекс з музеєм Другої світової, Афганської та російсько-української війни, розташований на місці колишнього спостережного пункту на висоті 197,3 метра. В експозиції представлена військова техніка різних часів, зброя, форма тощо. На території розташовано музей, обеліск, пам'ятники та каплиця.[50]
↑Музей керамічної плитки і сантехніки. web.archive.org. 1 травня 2017. Архів оригіналу за 1 травня 2017. Процитовано 16 травня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
↑Львова П. М. Харківський літературний музей // Літературна Харківщина: довідник / За заг. ред. М. Ф. Гетьманця. — Х. : Майдан, 1995. — С. 332—333.
↑«Історія та сучасність Харківського літературного музею» Літературна Україна. — 2013, 10 жовтня, № 39.
↑Іващенко В. Ю. Музейний комплекс Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна: історія, сучасний стан, перспективи // Проблеми збереження і використання культурної спадщини в Україні: Матеріали ІІ Всеукр. наук.-практич. конф., присвяченої 10-й річниці надання Свято-Успенському монастиреві статусу Лаври (2004), 170-річчю відновлення Святогірського Успенського монастиря (1844), 80-річчю створення краєзнавчого музею М. В. Сибільовим у Святогорську (м. Святогірськ, 25–26 вересня 2014 р.). — Донецьк, 2014. — С. 159—164.
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 9 червня 2017. Процитовано 11 серпня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
_03.jpg)
,_8_,%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA.jpg)
