Назаренко Олександр Олександрович

Назаренко Олександр Олександрович
Назаренко Олександр Олександрович
Народження	15 січня 1961 (64 роки) ; Вінниця, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР; Україна
Жанр	жанрове малярство, портрет, пейзаж і натюрморт
Навчання	Республіканська художня школа імені Тараса Шевченка (1979) і Київський державний художній інститут (1985)
Вчитель	Задорожний Віктор Іванович, Будников Володимир Олександровичd і Виродова-Готьє Валентина Гаврилівна
Діяльність	художник, реставратор
Член	Спілка радянських художників України (1989)
Батько	Назаренко Олександр Григорович

Олександр Олександрович Наза́ренко (нар. 15 січня 1961, Вінниця) — український художник, реставратор; ; член Вінницької організації Спілки художників України з 1989 року (у 2014—2016 роках — її голова).

Біографія

Народився 15 січня 1961 року в місті Вінниці (нині Україна). Син живописця Олександра Назаренка. 1979 року закінчив Київську художню середню школу імені Тараса Шевченка; у 1985 році — відділення реставрації Київського художнього інституту. Навчався у Віктора Задорожного, Володимира Будникова, Валентини Виродової-Готьє^[1].

Упродовж 1988—1989 років працював на Вінницькому виробничо-художньому комбінаті. Мешкє у Вінниці в будинку на вулиці Сковороди, № 2, квартира № 2^[2].

Творчість

Працює у галузях станкового (створює натюрморти, пейзажі, портрети, тематичні картини) і монументального живопису, станкової графіки, а також реставрації творів станкового живопису. Серед робіт:

графіка

«І. Ганіна» (1985);
«Лариса» (1985);
«Теплий вечір» (1986);
«Теплий день» (2003);
«Пробудження» (2004);
«Травень» (2008);
«Портрет молодого чоловіка» (2009);
«Зима» (2010);
«Місто Вінниця» (2011);
«Літній день» (2013);

живопис

«Дід Олексій» (1985);
«Пам'ять» (1987);
«Заснула, Вкраїно… Спи ж, поки сонце не встане» (1989);
«Солодка музика, чи Окрім джазу» (1989);
«Мандри» (1998);
«Ліс» (2000);
«Осінь» (2001, 2006);
«Теплий день» (2003);
«Тінь» (2007);
«Вінниця крізь віки» (2010);
«Совість» (2010);
«Ріка Буг. Осінь» (2010);
«Бузок» (2013);
«Наближається весна» (2014);
«Піони» (2014);
«Цвітуть яблуні» (2014);
«Бабусина хата» (2014);
«Відлига» (2014);
«Похмурий день» (2015);
«Зима. Теплий день» (2015);
«Ранок» (2016);
«Ранній сніг» (2017);
«Кінець зими» (2017).

монументальні роботи

мозаїка «Преображення» у Преображенському соборі у Вінниці (1990-ті);
розписи церкви Воскресіння Христового у Вінниці (1994–1996).

Бере участь в обласних, республіканських, міжнародних (був експонентом виставок українського мистецтва в Болгарії, Німеччині, Швеції, Польщі, Італії, Росії, Австрії^[3]) мистецьких виставках з 1984 року. Персональні виставки відбулися у Вінниці у 2003–2004, 2008, 2012 роках.

Роботи зберігаються у Вінницькому художньому музеї, Музеї книги у місті Тульчині, а також приватних колекцій в США, Канаді, Франції, Фінляндії, Швеції, Австрії, Бразилії, Італії, Саудівської Аравії та інших країн^[3].