Немирович-Данченко Варвара Іванівна
Варва́ра Іва́нівна Немиро́вич-Да́нченко (по сцені Немирович; Світланова; нар. 1856 — пом. 1901) — опереткова та драматична акторка українсько-вірменського походження, відома за виступами в київському театрі «Соловцов», сестра Володимира і Василя Немировичів-Данченків. ЖиттєписНародилась 1856 року в родині українця Івана Васильовича Немировича-Данченка (полковника у відставці) і вірменки Олександри Каспарівни Ягубян. Артистичну діяльність розпочала 1884 року з легких опереткових ролів каскадного жанру, в яких мала великий успіх. Найкращі партії того часу вона зіграла в оперетках «Маскот», «Мушкетери» і «Бабка та мурашка», з якими виступала у Києві в театрі Сєтова, а згодом в Петербурзі. Прослуживши в оперетці років п'ять-шість Варвара Іванівна зробила річну перерву в кар'єрі і згодом перейшла в драму (спочатку грала в Петербурзі, а згодом у київському театрі «Соловцов»), де її талант засяяв новими фарбами. Театралам того часу запам'ятались її ролі Бетсі в «Плодах просвіти», Наталі Дмитрівни в «Лихо з розуму», Лєночки в «Одруженні Бєлугіна», Віри в «Старому гарті», Менестрель в «Чоловікові знаменитості», Клавдії в «Старих роках», Олени Андріївни в «Дяді Вані», причому останню роль вона зіграла раніше ніж її брат Володимир зробив свою відому постановку «Дяді Вані» в 1899 році. Улюбленою її роллю була роль Пашеньки в однойменній п'єсі Персіянової (Рябової). Через хворобу (сухоти) 1899 року покинула сцену. Останній період свого життя мешкала і лікувалась на півдні Франції. Мама Олександра Каспарівна доглядала її до самої смерті. Брат Володимир часто навідував сестру, особливо в останні роки її життя. Померла 1901 року в Києві. Ролі в Театрі «Соловцов»Серед найкращих її ролей в театрі «Соловцов»:[1]
ПриміткиДжерела
|
||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
