Несвіцький Олександр Олександрович
Олександр Олександрович Несвіцький (21 липня 1855, Кременчук, Полтавська губернія — 16 квітня 1942, Полтава) — український громадський діяч, лікар, хронікер. Ранні роки та освітаОлександр Несвіцький народився 21 липня 1855 року в місті Кременчук Кременчуцького повіту Полтавської губернії. Його батько був міським архітектором.  Освіту здобув у Полтавській гімназії. Після цього Олександр вступив до Санкт-Петербурзької медико-хірургічної академії. На п'ятому курсі його заарештували за активну участь у студентському революційному русі, а пізніше — вислали із Санкт-Петербурга та відрахували з академії. Він вступив до Київського університету Святого Володимира, який закінчив 1882 року з дипломом лікаря. Лікарська діяльністьЛікарську практику з 1880 року проходив у загоні з боротьби з епідемією дифтериту в Полтавській губернії, працюючи його завідувачем. Після завершення навчання Несвіцький вступив на службу земським лікарем у Кременчуці. 1902 року разом із родиною він переїхав до Полтави, де працював міським лікарем, лікарем-консультантом внутрішніх хвороб при інституті шляхетних дівчат. У місті Несвіцький організував безкоштовну амбулаторію, якою керував понад 30 років. Після цього він керував амбулаторією трикотажної фабрики. У дитячих навчальних закладах Несвіцький започаткував санітарно-гігієнічний нагляд[1]. Також він запровадив ведення паперових карток пацієнта. Загалом Олександр Несвіцький пропрацював лікарем 61 рік. Несвіцький був автором наукових праць та статей з медицини Громадська діяльністьНесвіцький входив до Конституційно-демократичної партії. Брав участь в організації сільських кооперативів, дитячих ясел, шкіл. Був обраний членом повітової вчительської ради. Під час Української революції та національно-визвольних змагань 1917—1921 років Олександр Несвіцький занотовував події, що відбувалися в Полтаві, до свого щоденника. На початку 1990-х років рукопис віднайшов робітник Микола Пелих серед макулатури. 1995 року твір опублікував Державний архів Полтавської області під назвою «Полтава у дні революції та в період смути 1917—1922»[2]. За участь у громадському житті в радянські часи Несвіцького визнали ветераном праці, а його ім'я занесли на Червону дошку пошани. Полтавська окружна рада профспілок присвоїла йому звання «Героя праці». Останні роки1938 року Полтавське обласне управління НКВС сфабрикувало проти Несвіцького та його дочки Лідії справу за начебто організацію комітету з надання допомоги арештованим та їхнім сім'ям. Помер 16 квітня 1942 року в окупованій нацистами Полтаві від інфаркту міокарда[2]. Був похований на Монастирському цвинтарі. 9 грудня 2022 року на Монастирському цвинтарі віднайдено могилу Олександра Несвіцького[3]. РодинаОлександр Несвіцький був одружений із Марією Ерастівною (Ерастимівною). У шлюбі народилися сини Олександр і Борис та донька Лідія[4].
Вшанування пам'ятіУ Полтаві запропоновано встановити меморіальну дошкуна честь Олександра Несвіцького[1]. За результатами онлайн-голосування, проведеного серед мешканців Полтави 14-28 серпня 2023 року, за перейменування вулиці Герцена на вулицю Олександра Несвіцького висловилася більшість учасників (42,6 %)[5]. 26 січня 2024 року рішення про перейменування ухвалила Полтавська міська рада[6]. ПраціОлександр Несвіцький був автором наукових праць на санітарно-лікарські теми у тогочасних періодичних виданнях[7].
Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
