Новоселицька Ніна Миронівна
Ніна Миронівна Новоселицька (15 листопада 1926, Київ — 1 серпня 2014, Київ) — українська театрознавиця, радіожурналістка. Заслужений діяч мистецтв України (1996), лауреатка премії «Київська пектораль» «За вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва» (2003). Розробниця концепції та режисерка авторських театральних радіопрограм, зокрема «Театр біля мікрофона», записів понад 100 вистав і радіовистав. Протягом 40 років — завідувачка редакції театру та радіопостановок Держтелерадіо УРСР (1962—2002). Авторка монографії про акторку Ольгу Кусенко, понад 300 театральних рецензій, впорядниця військових щоденників актора Юрія Лаврова. ЖиттєписНародилась 15 листопада 1926 року в Києві. У 1948 році з відзнакою закінчила філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка (КДУ). Темою дипломної роботи обрала п'єсу Антона Чехова «Дядя Ваня» та її сценічну історію[1]. Після закінчення університету працювала у тижневику «Радянське мистецтво». З 1951 року — журналістка часопису «Радянська Україна». З 1958 року жила в будинку №18 по вулиці Червоноармійській[2], пізніше — на вулиці Димитрова[3]. З 1962 року — завідувачка редакції театру та радіопостановок Держтелерадіо УРСР. Паралельно, з 1970 року — викладачка КДУ імені Тараса Шевченка, у 1989—1993 роках — кафедри театрознавства Київського державного інституту театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого, де викладала, зокрема, радіорежисуру[4]. У 2002 році була, за висловом режисера Сергія Проскурні, «брутально звільнена» з посади завідувачки редакції театру та радіопостановок[3]. Продовжувала публікуватись з театрознавчими роботами. Померла на 88-му році життя 1 серпня 2014 року. Була кремована. На смерть Ніни Новоселицької акторка Ада Роговцева відгукнулась так[5]:
Наукова та творча діяльністьРозробниця концепції та режисерка авторських театральних радіопрограм «Театр біля мікрофона», «Театральні горизонти», «Про тих, кого пам'ятаю і люблю». Редакторка та режисерка записів понад 100 вистав і радіовистав[4]. Серед учнів Ніни Новоселицької, зокрема, театрознавець Борис Куріцин. Авторка театрознавчих друкованих робіт, зокрема для збірника наукових праць «Мистецькі обрії: актуальні проблеми мистецької практики і мистецтвознавчої науки», понад 300 театральних рецензій. Авторка монографії про акторку Ольгу Кусенко (1983), есе про режисера Михайла Резніковича «Поворот ключа. Конкретно про неконкретне, або Штрихи до портрета Михайла Резніковича» (2005)[6]. Впорядниця військових щоденників актора Юрія Лаврова, перекладачка українською мовою з російської книги про оперну співачку Олену Муравйову (1984). Займалась створенням фонотеки з тем, які досліджує Національний центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса[7]. Входила до складу Національної спілки журналістів України (з 1959), Національної спілки театральних діячів України (з 1981). Авторка низки статей для Енциклопедії сучасної України[8]. Спогади Ніни Новоселицької про Віктора Некрасова увійшли до книги «Ізгой. Віктор Некрасов у спогадах сучасників», опублікованої перед смертю театрознавиці («Дух і літера», 2014)[1]. Нагороди
Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
