Одеса (альпіністський клуб)Альпклуб «Одеса» — український альпіністський клуб з однойменного міста. Створений на базі альпсекції ДСТ «Авангард» в 1975 році. Президент клубу з 1995 року — Симоненко Валентин Костянтинович. ІсторіяКримсько-Кавказький Гірський Клуб (1890—1918)
Прабатьком сучасного альпіністського клубу прийнято вважати Кримський Гірський Клуб, який виник 25 січня 1890 р.[5]. У 1905 році клуб було перейменовано на Кримсько-Кавказький. Правління клубу знаходилося в Одесі і в різні роки мало 8[1] підлеглих йому відділень, найбільшим з яких було Ялтинське. Основними напрямками діяльності клубу були: туристично-екскурсійний і науковий. У клубі функціонували дві робочі секції: екскурсійна секція влаштувала всі екскурсії клубу, сприяла роботі учених і туристам, організовувала іногородні екскурсії; музейна секція відала музеєм клубу, розширенням його експозицій, їх систематизацією. Чисельність за весь час існування клубу склала понад 1400 членів.[5] Серед почесних членів клубу значилися велика княгиня Ольга Олександрівна, принц Ольденбурзький Петро Олександрович, тимчасовий одеський губернатор Христофор Христофорович Рооп, Таврійський губернатор П. М. Лазарєв. Почесним головою клубу в 1902 р. було обрано принца Олександра Петровича Ольденбурзького. Клуб видавав свій періодичний журнал «Записки Крымско-Кавказского Клуба» і бюлетень «Жизнь Крымско-Кавказского Клуба». Крім того видавалися окремі роботи наукового, туристського, альпіністського та краєзнавчого характеру. Особливу роль у популяризації туризму зіграв, виданий клубом в 1904 р. «Путеводитель по горам Кавказа».[6] З початком Першої світової війни в діяльності клубу настав спад. Громадянська війна в Росії та іноземна військова інтервенція привели до його закриття в 1918 р.[1] Епоха Блещунова (1936—1975)У 1936 році з ініціативи О. В. Блещунова створюється перша одеська секція альпінізму. І вже наступного року одесити здійснюють сходження на Казбек, в 1938 р. — на легендарну Ушбу. У ці роки з'являються перші кавалери значка «Альпініст СРСР». Узимку 1939 р. відбулася перша одеська альпініада зі сходженням на вершину Джантуган. Значимою виявилася Памірська експедиція 1940 р.[7]. На висоті 6000 м було організовано високогірну лабораторію, де вивчався вплив висоти на організм людини й досліджувалися питання фотосинтезу. Крім того, під час експедиції було здійснено ряд першосходжень і розплутано «загадку Гармо» — сплетіння гірських хребтів Паміру. Під час підготовки до другої Памірської експедиції в 1941 р. почалася німецько-радянська війна, і альпсекція призупинила свою діяльність. В 1947 р. секція знову запрацювала спочатку під керівництвом Анатолія Ковбасюка. Через рік його змінив Андрій Шевальов. А з 1951 р. і до 1976 р. з невеликою перервою альпінізм в Одесі очолював О. В. Блещунов. У ці роки стрімко починає розвиватися висотний і спортивний альпінізм. Так, в 1958 році одесити сходять на свій перший семитисячник — пік Леніна. У 1960 році одеська команда під керівництвом Віктора Лівшиця стає першими чемпіонами України з альпінізму. Надалі цей успіх неодноразово буде повторений в різних альпіністських класах.
Альпклуб «Одеса» (1975 — сьогодення)На базі альпсекції добровільного спортивного товариства «Авангард» в 1975 році створюється Альпклуб «Одеса». І вже в 1976 році одеські альпіністи завойовують срібні медалі чемпіонату СРСР. Сходження на вершину Мижиргі в 1983 році вперше зробило одеситів чемпіонами СРСР. Виділяється серед інших досягнень сходження 1987 року по новому маршруту 6-ї категорії складності по Північній стіні на Хан-Тенгрі, яке також принесло клубу золоті медалі чемпіонату СРСР. Гімалаї для клубу відкрив Мстислав Горбенко, перший одесит, що зійшов в рамках міжнародної експедиції «Сходження Миру»[en] на Еверест[8]. Згодом саме гімалайський напрямок став пріоритетним для всього українського альпінізму. У 1993 і 1994 рр. одеситами підкорені 3-тя і 2-га вершини світу: Канченджанґа[9] і K2[10]. Починаючи з 1996 року збірна команда України на базі альпклубу «Одеса» за підтримки провідних альпіністів проводить національні гімалайські експедиції. Серед них найбільш виділяється Перша українська національна експедиція «Еверест-99»[11], в рамках якої на Евересті побувала 3 українці, в тому числі Владислав Терзиул і одесит Василь Копитко. Взяли участь у першій українській національній експедиції «Еверест-99» у 1999 році, по класичному маршруту з півночі. Досягнення
За час існування клуб виховав: 3 Заслужених тренери України, 2 Заслужених майстри спорту, 5 майстрів спорту міжнародного класу, 56 майстрів спорту СРСР та України, 12 «Сніжних барсів», 114 інструкторів альпінізму.[12] СкеледромУТБ «Скеледром» — це навчально-тренувальна база альпіністського клубу «Одеса». Вона розташована біля самого берега моря між пляжами «Аркадія» і «Чкаловський». На території знаходиться великий скелелазний стенд зі штучним рельєфом висотою 15 м, з різними трасами (від 5а до 8б). Цікаві факти
Див. також
Література
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
