Омельченко Андрій Федорович
Оме́льченко Андрі́й Фе́дорович (2 липня 1926 с. Павлиш, Онуфріївського району Полтавської області, тепер Кіровоградської області — 9 травня 1981 Київ) — бандурист, педагог, кандидат мистецтвознавства (Розвиток кобзарського мистецтва на Україні) з 1968 р. ЖиттєписНародився 2 липня 1926 року в селі Павлиш Онуфріївського району Кіровоградської області. Відвідував дитячу капелу бандуристів Палацу культури заводу імені Ф. Дзержинського (м. Кам'янське). Вивчав гру на бандурі у Макара Осадчого, М. Лобка та Г. Китастого. З листопада 1943 року на фронті. Брав участь у боях на Першому Білоруському фронті, мав три поранення. Нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня та багатьма медалями. Після війни продовжив військову службу як музикант в Ансамблі пісні і танцю під керуванням Є.П. Шейніна, у складі радянських військ у Німеччині. Закінчив Київську консерваторію по класу бандури (А. Бобир, В.А. Кабачок) і вокалу (професори Д. Г. Євтушенко та О. О. Гродзинський) в 1956 р. Продовжив навчання в аспірантурі виконавського профілю по класу професора М. М. Геліса. Лауреат конкурсу виконавців на І Всесвіт, фестивалі молоді та студентів (Москва, 1957). Соліст ансамблю бандуристів українського радіо з 1952 р. З 1954 р. викладач в Київській середній спеціальній музичній десятирічній школі імені М. В. Лисенка. Працював у Київській філармонії, ІМФЕ, 1962-71 викладав у Київському музичному училищі імені Р. М. Глієра. Серед учнів Микола та Василь Литвини, А. Мамченко, С. Петрова, А. Шутько та ін. Виступав закордоном в Чехословаччині, Польщі, Фінландії. Ініціатор випуску «Бібліотека бандуриста». Упорядник кількох збірників для бандури. Омельченку належить перше в українському музикознавстві фундаментальне дослідження «Розвиток кобзарського мистецтва на Україні» (1968). З 1978 року викладав у Київському державному інституті культури імені О. Є. Корнійчука, був заступником декана оркестрового факультету, членом Правління Музичного товариства УРСР, головою художньої ради кобзарів-бандуристів. Досліджував народну музику, кобзарство (кн. Народні співці музиканти в Україні — К. 1980) Упорядник збірників п'єс для бандури. Автор навчально-метод. посібника «Школа гри на бандурі» (1975, 1979, та пізніше посмертно у співавторстві з С. Баштаном в 1984, 1989). Автор понад 90 статей та редактор 46 нотних видань. Редактор підручника гри на бандурі М. Опришка. Учні
Праці
Посилання
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia