Імовірно, що час заснування села — початок XVIII ст. Відомо, що у 1753 р. в с. Осички була побудована дерев'яна церква і освячена на честь св. Миколая Чудотворця. В Центральному державному історичному архіві у м. Києві (ЦДІА у м. Києві) зберігається «Метрическая книга церкви с. Николая с. Осички» за 1765—1801 роки[1].
До складу сучасного села входить також колишнє село Станіславчик, яке також мало свою церкву — Свято-Преображенську. В ЦДІА у м. Києві зберігається також «Метрическая книга села Станиславчик» за 1762—1811 роки[2].
У XVIII ст. с. Осички належало князям Любомирським. З архівних документів відомо, що у 1798 р. с. Осички проживало 167 осіб, с. Станіслачик — 51 особа.
25 липня1798 р., за указом імператора Павла І, село Осички було передано в довічне і спадкове володіння графу Івану Петровичу Салтикову[3]. Невдовзі граф продав свої села (в тому числі і Осички, і Станіславчик) графині Ржевуській[4].
Після польського повстання, у 1831 р. володіння Ржевуських були конфісковані і у 1837 р. віднесені до військових поселень. Після ліквідації військових поселень (у 1865—1866 рр.) с. Осички перейшло у відання Міністерства державного майна.
У 1897 р. в с. Осички була відкрита школа для дівчаток, а згодом і училище від Міністерства народної освіти[5].
Наприкінці XIX ст. священиком Св.-Преображенської церкви був Олександр Сорочинський[6].
12 червня2020 року, відповідно до РозпорядженняКабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області», увійшло до складу Савранської селищної територіальної громади[8].
Гончарук Василь Михайлович (1983—2016) — старший матрос Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Майданюк Андрій Владиславович (1988-2014) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Шевчук Василь Іванович (7.01.1952, с. Олександрівка Ширяєвського р-ну) У 1978 році закінчив Одеський державний університет імені І. І. Мечникова за спеціальністю «Історія та суспільствознавство». Працював учителем історії, директором Осичківської середньої школи. З 1985 року по 2002 рік працював викладачем історії України Котовського медичного училища, у 2002 році призначений методистом цього ж училища. Неодноразово нагороджувався Почесними грамотами органів управління освітою та охорони здоров'я. Має педагогічне звання «Викладач-методист», знак «Відмінник освіти України».
