У 1987 році було відкрито Свято-Троїцьку фельдшерську дільницю, управляти якою призначили М. М. Ментова. У 1898 році княгиня Є. П. Гика пожертвувала ділянку землі на будівництво лікарні в селі. Постановою Ананьївських повітових земських зборів землю закріпили за Ананьївським земством. Восени 1900 року будівництво лікарні було завершено.[1]
Під час Голодомору 1932—1933 рр. село було занесене на «чорну дошку».[2]
Оригінал постанови
ПОСТАНОВА ПОЛІТБЮРО ЦК КП(б)У ТА РАДНАРКОМУ УСРР ПРО ЗАНЕСЕННЯ НА "ЧОРНУ ДОШКУ" СІЛ, ЯКІ ЗЛІСНО САБОТУЮТЬ ХЛІБОЗАГОТІВЛІ від 6 грудня 1932 р.
СНК и ЦК постановляют:
За явный срыв плана хлебозаготовок и злостный саботаж, организованный кулацкими и контрреволюционными элементами, занести на черную доску следующие села:
...5. с.Святотроицкое Троицкого района Одесской области;...
В отношении этих сел провести следующие мероприятия:
1. Немедленное прекращение подвоза товаров, полное прекращение ... торговли на месте и вывоз ... всех наличных товаров.
2. Полное запрещение колхозной торговли как для колхозов, колхозников, так и единоличников.
3. Прекращение всякого рода кредитования, проведение досрочного взыскания кредитов...
4. Проверку и очистку ... от всякого рода чуждых и враждебных элементов.
(рос.)
Встановлено імена 2 жертв, що померли в селі під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років[3].
Під час Другої світової війни перебувало під окупацією. Зайняте радянською армією 31 березня 1944 року.
Зараз село є одним із населених пунктів на трасі Київ—Одеса E95.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області», увійшло до складу Любашівської селищної громади[4].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Любашівського району, село увійшло до складу новоутвореного Подільського району[5].
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2621 особа, з яких 1181 чоловік та 1440 жінок.[6]
↑Державний архів Одеської області. І. І. Ніточко, О. А. Корецька, І. Д. Комаровський. Історія розвитку медицини на Одещині. Дореволюційний період. Одеса, Прес-кур'єр, 2011