Ослюк Максим Ігорович

Максим Ослюк Ослюк Максим Ігорович
Молодший сержант
Загальна інформація
Народження	11 червня 1999(1999-06-11) Медвідка, Вінницька область, Україна
Смерть	10 листопада 2024(2024-11-10) (25 років) Новоіванівка, Курська область, Росія (Мінометний обстріл)
Поховання	Медвідське кладовище
Громадянство	Україна
Національність	українець
Alma Mater	Гущинецьке ВПУ
Псевдо	Сонік
Військова служба
Роки служби	2019-2020; 2022-2024
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	225 ОШП
Війни / битви	Російсько-українська війна Операція об'єднаних сил Російське вторгнення в Україну (з 2022)
Нагороди та відзнаки

Ослю́к Ма́ксим І́горович (11 червня 1999 — 10 листопада 2024) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Максим народився 11 червня 1999 року в селі Медвідка. Навчався в одному класі разом із Героєм України Пилявцем Сергієм в місцевій школі, яку й закінчив, згодом навчався у Гущинецькому вищому професійному училищі за спеціальністю «Тракторист-машиніст»^[1]. Після строкової служби свідомо обрав шлях військової служби^[2] та підписав контракт і продовжив захищати Україну.^[3] Максим всюди навчався на відмінно, володів англійською, брав участь в олімпіадах, займався футболом^[4].

У 2019 та 2020 роках воював у зоні проведення АТО на Донецькому та Луганському напрямках^[4]. Під час повномасштабного вторгнення став командиром 3 штурмового відділення 1 штурмового взводу 1 штурмової роти, 225 ОШП^[5], (в/ч А 7400), мав позивний «Сонік»^[6]. Під час служби отримав два поранення: у зоні проведення АТО та під час повномасштабного вторгнення^[7], але після лікування знову повернувся на фронт — бо не міг бути осторонь.^[4]

З початку повномасштабної агресії, Максим брав участь у таких військових операціях:

1. Операція на Часовому Яру (героїчно вистояв оточення понад два тижні);
2. Оборона та стримування ворога на Донеччині;
3. Курська операція на території ворога.^[5]

10 листопада 2024 року виконуючи бойове завдання в районі села Новоіванівка Курської області Російської Федерації^[3], Максим загинув внаслідок мінометного обстрілу позицій^[8], отримавши несумісні із життям поранення. Тривалий час його вважали зниклим безвісти^[9]. Тіло Героя вдалося опізнати лише за результатами ДНК-експертизи^[10] через 7 місяців після загибелі.

На Максима чекали вдома мама Людмила Павлівна, тато Ігор Іванович, брат Вадим та сестра Ілона.

16 червня, о 9.00 у селі Медвідка відбулось прощання з Максимом^[6]. Мешканці Стрижавської ОТГ вшанували пам'ять військового живим коридором, зустрівши кортеж з Героєм на «Щиті» у Стрижавці о 8.40, у Лаврівці — 8.45, далі коридор формувався від початку села Медвідка по вулиці Центральній до будинку військового (вул. Шевченка, 1). Служба проходила о 10.00 у старовинній Церкві Великомучениці Параскеви-П'ятниці де отець Микола відслужив чин відспівування за Героєм. Церемонія прощання відбулася на території храму об 11.00^[1]. Максим Ослюк похований на Медвідському кладовищі.

• Орден «За мужність» III ступеня (16 вересня 2024) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку^[11].

• Петиція щодо присвоєння звання Героя України
• Відео: Остання путь Максима Ослюка

Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.