У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Охримович .
Володи́мир Юліа́нович Охримо́вич (27 травня 1870 (18700527 ) Велдіж , Долинський повіт , Королівство Галичини та Володимирії , Австро-Угорщина , нині: Шевченкове , село Долинського району Івано-Франківської області — 6 листопада 1931 [ 1] Львів ) — український галицький громадсько -політичний діяч , учений , журналіст , правник . З 1899 року дійсний член НТШ і голова його Статистичної комісії, член-кореспондент Петербурзької АН , професор права та декан Правничого факультету Українською таємного університету у Львові (1920—1925).
До 1888 р. навчався у Стрийській гімназії, до 1894 р. вивчав право у Львівському університеті. У 1897 р. отримав звання доктора права (Львівський університет).[ 1]
Діяч Української радикальної партії , один із засновників Української національно-демократичної партії , співробітник журналів «Народ» (1890) і «Житє і слово» (1895).
З 1902 року довший час був головним редактором газети «Дїло» .
Члени делегацій на перемовинах про припинення вогню. Львів, палац Потоцьких, 26.02.1919 рік. Перший ряд (зліва направо): Володимир Темницький , Володимир Охримович , голова французької місії генерал Жозеф Бартелемі , керівник британської місії генерал-майор Адріан Картон де Віарт , італійський майор Джузепе Стабіле, Степан Витвицький ; Другий ряд: Альфонс Ерле , отець Франц Ксаверій Бонн , Роберт Говард Лорд (США), Осип Бурачинський , Костянтин Слюсарчук , Теодор Рожанківський ; Третій ряд: стоїть третій — отець Антін Калята, четвертий — британський полковник Смайс, шостий — Вільгельм Фідлєр На початку 1903 року переїхав у Заліщики , де відкрив адвокатську канцелярію.
У 1907—1908 — посол палати депутатів XI каденції австрійського Райхсрату , де користувався загальною пошаною як українців, так і польських освічених кіл. Обраний від двомандатного 58 округу (судові повіти Мельниця , Борщів , Заліщики , Городенка , Товсте , Снятин та село Малі Чорнокінці з Гусятинського судового повіту). У Райхсраті входив до Русинського клубу.[ 1]
Після приходу російських військ до Галичини у 1914 вивезений у 1915—1917 рр. як заручник у Сибір , де перейшов еволюцію свого філософського світогляду. Написав у 1917 році брошуру «Як я навернувся до Бога. Прилюдна сповідь.»
З 1918 року делегат Української Національної Ради ЗУНР . Наприкінці лютого 1919 року брав участь у складі делегації ЗУНР на переговорах із місією Антанти у Львові.
З 1923 p. — голова Народної трудової партії , з 1925 — в УНДО .
В його оселі були гостями Соломія Крушельницька , Василь Стефаник , Михайло Павлик , Іван Франко .
Автор багатьох цінних праць українською та російською мовами з статистики , етнології , етнографії , мовознавства та антропоніміки , надрукованих в записках НТШ та інших наукових виданнях. У двох своїх статистичних розвідках довів, що території Галичини і Буковини є українськими .
Похований на 52 полі Личаківського цвинтаря.
Пам'ятник на могилі Володимира Охримовича
«Звідки взялася ся назва Бойки? » (Житє і слово. Т. 3, Львів, 1895)
"Знадоби до пізнання народних звичаїв і поглядів правних: Ч. І. ; Ч. І—XV. (Житє і слово. Т. 3, Львів, 1895. — С. 296—307; 387—401.)
«Українсько-руські приповідки правничі систематично впорядковані та юридично пояснені» (1912)
Галиція ; Буковина / «Украинский народ в его прошлом и настоящем» (Т. 2, М., 1916. — С. 407—418; 419—420.)«Значение малороссийских свадебных обрядов и песен в истории эволюции семьи ». 1. Матриархат. — Этнографическое обозрение, 1891 г., № 4.
«Рукописні церковні книги в с. Волосянці Стрийського повіту » (ЗНТШ, Т. XIX, 1897)
«Русини-латинники» (Львів, 1909) та ін.
Ковалевська О. О. Охримович ((Охрімович) Володимир Юліанович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України . — К . : Наукова думка , 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 708. — ISBN 978-966-00-1061-1 .Косар І . Діяльність Володимира Охримовича в Науковому товаристві ім. Шевченка // Вісник Прикарпатського університету. Історія. — 2011. — Вип. 19.Охримович Володимир // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович . — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя , 1966. — Кн. 2, [т. 5] : Місто (продовження) — Перемиська Єпархія. — С. 1914. — ISBN 5-7707-4049-3 .Охримович // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко [та ін.] . — К . : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана , 2002. — Т. 4 : Н — П. — С. 397. — ISBN 966-7492-04-4 .Охримович Володимир // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький . — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер . — С. 1265. — 1000 екз. Тернопільський Ю. Л. , Українська преса з перспективи 150-ліття , Спілка українських журналістів Америки , Джерсі-Сіті, 1974.Франко З. Т. Охримович Володимир Юліанович // Українська мова : енциклопедія / НАН України , Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні , Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9 . — С. 415; — 2-е вид. випр. і доп. — К., 2004. — С. 450.
.svg){kind=small}
