П'ятнична мечеть (Ісфаган)

Соборна мечеть Ісфагана
Masjed-e Jāmé of Isfahan [1]
Світова спадщина
32°40′11″ пн. ш. 51°41′7″ сх. д. / 32.66972° пн. ш. 51.68528° сх. д. / 32.66972; 51.68528
Країна	Іран
Тип	Культурний
Критерії	ii
Об'єкт №	1397
Регіон	Азія і Океанія
Зареєстровано:	2012 (36 сесія)
П'ятнична мечеть у Вікісховищі

Мечеть Джаме, Соборна мечеть, П'ятнична мечеть Ісфагана (перс. مسجد جامع اصفهان — Masjid-e-Jāmeh, Isfahān) — велика, соборна мечеть міста Ісфаган в остані Ісфаган, Іран. Мечеть є результатом безперервного будівництва, реконструкцій і доповнень у періоді між 771 роком та кінцем ХХ століття. Великий базар Ісфагана розташований біля південно-західного крила мечеті. Мечеть була включена ЮНЕСКО до об'єктів Світової спадщини 2012 року.^[2]

Це одна з найстаріших мечетей, які досі стоять в Ірані. Побудована в чотириайванному архітектурному стилі; її четверо воріт розташовані лицем до лиця. Кібла айван на південній стороні мечеті отримав склепіння з мукарнами в ХІІІ столітті^[3].

За часів Сельджуків були додані два цегляних зали з куполами, якими славиться мечеть. Південний купол був побудований для розміщення міхраба у 1086-87 роках Нізамом уль-Мульком, знаменитим візиром Малік-шаха. Цей купол був найбільшим відомим куполом свого часу. Північний купол був побудований на рік пізніше суперником Нізама уль-Мулька — Таджем уль-Мульком. Функція цієї зали з куполом є невизначеною. Хоча вона була розташована вздовж осі північ-південь, вона була розташована за межами мечеті. Купол був, очевидно, побудований як пряма відповідь на більш ранній південний купол, і дуже успішно, зайнявши своє місце як шедевр перської архітектури внаслідок своєї конструктивної чіткості та геометричного балансу. Айвани були також додані в кілька етапів за правління Сельджуків, що надало мечеті її нинішньої чотириайванної форми, яка згодом стали переважаючою в Ірані й в усьому ісламському світі^[4].

Відповідаючи функціональним потребами простору, політичним амбіціям, релігійним подіям і змінам смаку, подальші доповнення та модифікації включають в себе елементи епохи Моголів, Муззафарідів, Тимуридів і Сефевідів. Вартим уваги є майстерно різьблений міхраб ліпниною, замовлений 1310 року монгольським правителем Олджейту і розташований у боковому молитовному залі, побудованому у західній аркади. Вклад Сефевідів був багато в чому декоративним, з додаванням мукарн, глазурованої плитки і мінаретів, які стоять по боках південного айвану.

Куполи і пілястри, які слугують межами гіпостиля між айванами, не датовані і різноманітні за стилями, нескінченно змінені ремонтами, реконструкціями і доповненнями^[5].

Витоки мечеті сягають VIII століття, але оригінальна мечеть згоріла і була відновлена знову в XI столітті за часів династії Сельджуків і багато разів піддавалась реконструкції. В результаті, в ній є приміщення, побудовані в різних архітектурних стилях, тому зараз мечеть є фактично конденсованою історією іранської архітектури.

• Список мечетей Ірана
• Історія перських куполів

• Godard, André. «La mosquée du vendredi.» L'Oeil revue d'art. No. 19/20. July/August 1956. p. 45.