Тахт-е Солейман
Тахт-е Солейман (перс. تخت سلیمان) — пам'ятка археології сасанідського періоду, одна з найважливіших зороастрійських святинь, розташована на північному заході Ірану у регіоні Західний Азербайджан. Об'єкт внесений до списку світової спадщини ЮНЕСКО у 2003. ОписАрхеологічний комплекс Тахт-е Солейман розташований у провінції Західний Азербайджан на плато на висоті близько 2000 м над рівнем моря навколо вулканічного озера за 30 км від міста Такаб[2]. Тахт-е Солейман являє собою рештки храмового комплексу, що складався з храму Вогню та храму, присвяченого богині води Анаїті, та палацу. Святилище було захищено фортифікаційними спорудами: стіною заввишки 13 м із 38-ма вежами; для доступу всередину комплексу слугували північна та південна брами[3]. ІсторіяХрамовий комплекс був збудований у VI столітті за правління Хосрова I[4]. Матеріалом споруд слугувала цегла-сирець, однак пізніше усі будівлі були виконані у камені[5]. Під час візантійсько-перської війни у 627 році комплекс було зруйновано візантійською армією, а храм Вогню розграбовано[4]. За доби монгольського правління на території храмового комплексу було побудовано літній палац, що слугував резиденцією ільхана Абака-хана[5]. Окрім того, за монгольської доби реконструювалися та розбудовувалися інші споруди[4], що сприяло розвитку місцевості — навколо комплексу утворилося велике поселення, яке втім занепало наприкінці XIV-початку XV століття[5]. Храмовий комплекс був шанований у середовищі християн та мусульман, які пов'язували зі святинею легенди про Соломона (Сулеймана), що відобразилося, зокрема, у сучасній назві об'єкту, а також про народження Ісуса Христа та Заратуштри[4]. За час свого існування Тахт-е Сулейман змінив кілька назв. За епохи Сасанидів храмовий комплекс носив назву «Атур-Гушнасп» — вогонь коня. За монгольського панування у XIII—XIV столітті його називали «Сатурик», у ісламських хроніках він фігурує під назвою «Шиз». Сучасна назва «Тахт-е Солейман» у перекладі з перської означає «трон Соломана»[4]. Для західного світу комплекс Тахт-е Сулейман було відкрито на початку XIX століття шотландським мандрівником Робертом Кер Портером. Перший графічний план пам'ятки був укладений британським археологом Генрі Роулінсоном, який помилково визначив комплекс столицею Мідії Екбатаною[5]. 1937 року німецький археолог Еріх Шмідт зробив першу фотографію Тахт-е Солейман з висоти пташиного польоту[4]. Останні масштабні дослідження комплексу відбувалися у 1970 році[4]. Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
