Палац Яблоновських (Старий Кривин)
Палац Яблоновських — втрачена архітектурна пам'ятка початку ХІХ століття, одна з резиденцій князів Яблоновських, що розташовувалася у селі Старий Кривин, Шепетівського району, Хмельницької області). Історія і опис В 1690 році князі Яблоновські стали власниками села Старий Кривин. За місцевою легендою, гетьман Станіслав Яблоновський вирішив покращити цю малоцікаву в природному відношенні місцевість, створивши став і канали навколо замкового дитинця, які були викопані руками полонених татар і турків, захоплених в боях з ними предками князів Яблоновських. Про замок у Кривині невідомо практично нічого. Будівництво резиденції з парком на руїнах гетьманського замку, оточеного валами, розпочав князь Антоній Барнаба Яблоновський.[1] Палац був простою двоповерховою прямокутною будівлею з чотирискатним гладким дахом, з великими виготовленими з чеського скла вікнами, стояв на високому підмурівку. Житлові помешкання розташовувались на першому поверсі, бальна зала, салони, їдальня, бібліотека — на другому. Підлоги салонів були зроблені з дерева різних кольорів. Всі кімнати були гарно умебльовані. Всередині палацу, прикрашеного картинною галереєю, розміщувалися велика нумізматична колекція монет, збірка цікавих каменів, цікава книгозбірня та родовий архів, в якому, між іншим, зберігалася частина архіву князів Острозьких.  Праворуч від палацу стояв великий двоповерховий флігель. Тут мешкали гості маєтку, на першому поверсі були салони з великими панорамними вікнами у парк. При флігелі були власні службові приміщення. Під сусіднім невеликим пагорбом, під землею — аби панам не псувати буденністю пейзажів — ховалася кухня. Світло туди потрапляло через засклені будки, винесені на поверхню. З протилежного боку стояв другий будиночок для гостей на 4 кімнати. Він зберігся до наших днів (нині там розміщений будинок для літніх людей). Маєток був оточений широкими каналами та чудовим парком, створений у другій половині 1799—1800 рр. Для створення парку тодішній власник Кривина Антоній Барнаба Яблоновський запросив модного на той час знаменитого ірландського майстра садово-паркового мистецтва Діонісія МакКлера[2].
Навколо палацу Діонісій Макклер влаштував кілька газонів, обсаджених трояндами. З вікон відкривався вигляд на доглянуті клумби. У маєтку також була велика оранжерея. В'їзд до резиденції вів через великий мурований кам'яний міст над каналом. За мостом — брама і невеликий сторожовий будиночок. За брамою великий газон перед головним входом до палацу. Екзотичні рослини, які вирощували в велетенській оранжереї, влітку виносили на цей газон. До нашого часу збереглися ставок, канали, міст, один із корпусів палацу, в'їзна брама і парк[2]. Мандрівники, які залишили свої спогади про Кривин писали, що красу Кривина створила рука жінки, дружина власника Кривина князя Максиміліана Яблоновського Тереза (з роду Любомирських), яка перетворила Кривин в один з чарівних куточків Волинської землі. В 1839—1840 рр. гостем Кривина і особисто його власників князів Яблоновських був польський історик, дослідник польської та української старовини Олександр Пшездзецький. Ознайомився з бібліотекою, архівом та колекціями гостинного хазяїна, визнав їх надзвичайно багатими. В томі першому своєї праці "Поділля, Волинь, Україна. Картини місцевостей і часів" є розділ, в якому автор описує про своє перебування в Кривині. Він пише:
Занепад маєткуПісля смерті у 1799 році Антонія Барнаби Яблоновського Кривинський маєток перейшов у власність синові Максиміліану. Мешкаючи у Варшаві і маючи там два власних палаци, він відвідував Кривинську резиденцію досить рідко, переважно влітку. Син Максиміліана Яблоновського Владислав став останнім з Яблоновських, який володів Кривином. Через його численні борги розкішний Кривинський маєток був переданий Острозькій дворянській опіці. Село перебувало в її адміністративному підпорядкуванні протягом 1855 — поч. 1856 рр. Родина Яблоновських, забравши зі своєї старої резиденції найнеобхідніше, в тому числі нумізматична колекція, архів і бібліотека Яблоновських, з рідкісними стародруками (більшість з палацових речей була продана), переїхала до Плужного, де невдовзі було зведено палац Тишкевичів. 1856 року Кривинський маєток продали з публічного торгу в Санкт-Петербурзькій опікунській раді графині Наталії Павлівні Зубовій. В 1870-х роках кривинський маєток Яблоновських почав занепадати. Так сталося, імовірно, через банкрутство власників, які опинилися в невигідному становищі після скасування кріпацтва. Кривин був проданий купцеві Ісааку Герману, який байдуже ставився до колишньої величі маєтку. Газони заростали, оранжерея похилилася. У 1890-х роках маєток уже мало вказував на колишню велич шляхетської резиденції. В 1891 році в Кракові була видана книга Дуніна-Карвіцького "Мандрівка від джерел до гирла Горині". В книзі маємо опис Кривина (подорож автора з боку Славути в напрямку Острога). Описуючи подорож автор відмітив:
В 1909 р. після Столипінської реформи маєток в Кривині було розпарцельовано на 124 земельні наділи для селян. Галерея
Див. такожПримітки
Література
Інтернет-ресурси
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
