Пам'ятники КоростеняУ місті Коростені (райцентр на Житомирщині) встановлено чимало міської скульптури. Пам'ятники міста присвячені як історії міста та України, так і видатним особистостям, які цю історію творили. Історія міської скульптури КоростеняТрадиції встановлення міських пам'ятників у Коростені є майже безперервними від кінця 1930-х років. Пам'ятники, пам'ятні знаки і меморіали міста розташовані в різних місцях Коростеня, але в даний ча (особливо), як і раніше за СРСР, переважна їх більшість зосереджена в центрі (на вулиці М. Грушевського, кол. Леніна) і зокрема в міському Парку культури та відпочинку ім. М. Островського. У коростенських пам'ятниках, знайшла своє відображення історія міста та його участь в загально-українських подіях. А історія Коростені (історичної Іскоростені) сягає давнини (са́ме тому 2005 року в центральному міському парку з'явився пам'ятний камінь на честь 1300-ліття міста). Слід визнати, що в радянський період у місті з'являлися пам'ятники майже виключно на відзначення нової, радянської історії Коростеня та УРСР, і це при тому, що місто має давнє історичне коріння. Так, у повоєнний (1950—1980-і рр.) у місті вшанували Героїв ВВВ (упорядковані братські могили, погруддя С. Козака), вождя новоствореної країни (пам'ятник В. І. Леніну, 1985) та особлива увага була приділена подіям 1920-х рр. — встановлені помпезні пам'ятники Зачинателям Всеукраїнського страйку залізничників та Комсомольцям 20-х років, а також пам'ятник Миколі Щорсу, погруддя Табукашвілі, стела Богунцям і Таращанцям та інші. Імовірно, такий «монументальний наголос» був зроблений ще й тому, що місто як важливий залізничний вузол на початку ХХ ст. відіграло значну роль не лише як осередок підбурювання страйків, а й як один із центрів визвольних змагань українців 1917—1921 рр.. 12 лютого 1918 року тут засідала Мала Рада (Президія Центральної Ради) і власне тут, у Коростені, її членами було ухвалено низку важливих рішень — про одне з них, а са́ме затвердження тризубу як гербу УНР — нагадує пам'ятний знак, встановлений уже в наш час 2006 року. Із українських діячів вшанування в бронзі і камені за доби СРСР удостоїлися Тарас Шевченко (повнофігурний якісний пам'ятник) та Богдан Хмельницький (непоказне погруддя) — прикметно, що розташували їх відносно далеко від центру міста (у випадку з Шевченком узагалі помістивши у периферійний парк). За незалежності України в 1990-ті в Коростені вшанували трагічні події відносно недавньої (2-а пол. ХХ ст.) події національної історії — пам'ятні знаки на честь Чорнобильської катастрофи (1986) і Віни СРСР в Афганістані (1979—1989). ![]() Встановлення пам'ятників у Коростені у наш час (незалежність держави) набуло особливої динаміки вже у 2-й половині 2000-х років, що не в останню чергу пов'язано з активною позицією та сприянням міської влади, наявністю місцевих талановитих митців і підтримкою (в тому числі і матеріальною) міської громади. Важливе значення мало і святкування 1300-ліття міста на початку вересня 2005 року — саме тоді в місті з'явились пам'ятний знак на честь знаменної дати і величний Пам'ятник князю Малу роботи Ігоря Семенович Зарічного. Саме він, а також Володимир Козиренко є авторами цілої низки цікавих і визначних пам'ятників, що були споруджені в Коростені у подальшому. Слід відмітити, що скульптура Рівноапостольної княгині Ольги (автор — І. С. Зарічний), встановлена 2008 року біля т. зв. «купальні княгині», розташована якраз під пам'ятником князеві Малу, а її риси є владними і жіночими водночас. Також 2006 року в центрі міста була встановлена скульптура покровительки Коростеня — Покрови Божої Матері. Міська влада доклала значних зусиль, в тому числі залучивши благодійницькі кошти, впорядкувавши буквально протягом 2 років (2007-8) центральний міський парк М. Островського, чим не лише посприяла поліпшенню культурної обстановки міста, а й привабила до міста внутрішніх (переважно з Києва та Житомира) туристів. Працюючи на поліпшення туристичного іміджу міста, від 2008 року в Коростені на щорічній основі у вересні відбувається Міжнародний фестиваль дерунів — са́ме в рамках проведення 2-го такого заходу було відкрито, напевно, найоригінальнішу міську скульптуру — Пам'ятник Деруну (автор — В. В. Козиренко). В цілому Коростень у теперішній час демонструє дивовижну толерантність у міській скульптурі — особливо показово це на розі вулиць Л. Табукашвілі і І. Франка. Тут розташовані історичні кургани — по суті давні захоронення, і наче за традицією, на цій же ділянці було влаштовано братські могили — полеглих у Громадянській війні та Німецько-радянській війні, а вже за незалежності України саме тут встановили пам'ятний хрест Жертвам Голодомору 1932—1933 рр.. Міські скульпториВизначним коростенським скульптором 1970—1980-х років був Арон Футерман — автор пам'ятника Комсомольцям 20-х років, В. Леніну, погруддя Л. Табукашвілі. Безперечно, високохудожнім монументом, абстрагуючись від ідеологічного навантаження, є пам'ятник Комсомольцям 20-х років (1973). Приємно, що в наш час у Коростені також встановлюються цінні й визначні в художньому плані пам'ятники та скульптури. І. Зарічний — автор шедеврального, напевно, найкращого в місті, пам'ятника князеві Малу (2005), є також автором низки інших пам'ятників і скульптур (Рівноапостольної Київської княгині Ольги, Божої Матері Покров Пресвятої Богородиці). Оригінальністю відзначаються роботи місцевого скульптора В. В. Козиренка (пам'ятний знак на честь затвердження тризубу як герба України, Пам'ятник Деруну). Перелік пам'ятників
18 травня 2019 року в Коростені на вулиці Сергія Кемського відкрили пам'ятний знак Герою України Сергію Кемському, який загинув під час Революції гідності. Колишні пам'ятники
ВиноскиВікісховище має мультимедійні дані за темою: Пам'ятники Коростеня
Джерела і посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia