З першого періоду відомо 8 монументів, із яких зберігся один.
На Микулинецькому цвинтарі збереглися деякі високомистецькі надгробки 2-ї половини 19 ст., зокрема М. Бауеру (скульптор Йоган Шімзер Ст.), Анні й Емілії Губерам (бл. 1860, скульп. Павло Евтельє).
За радянської влади було встановлено 24 пам'ятники, 24 меморіальні та 21 анотаційна таблиці. Більшість політизованих монументів і таблиць демонтовані на початку 1990-х.
У місті було 6 пам'ятників Володимирові Леніну — статуї і бюсти; головний із них — у центрі площі Свободи (скульптор О. Роберман); встановлений 5 листопада1967; демонтований 8 серпня1990.
За часів СРСР серійний пам'ятник Тарасові Шевченку (1952, бетон) у парку його імені знято, у сквері біля обласного драматичного театру встановлено 9 березня1982 іншу статую (карб. мідь; скульптор Михайло Невеселий).
Демонтовано пам'ятники і так звані «пам'ятні знаки» з постаментами Карлові Марксу (1960, 1982) на початку бульвару його імені, обеліск Перемоги (1960) на початку вул. Леніна (нині вул. Руська), демонтовано та перенесено «Танк Т-34» (1969) на пл. Перемоги, а також перенесено «Гармата-гаубиця-152 мм» (1974) на розвилці вул. Збаразька — Промислова — Текстильна — Енергетична, В. Затонському (1982) перед СШ № 6, Я. Галану (1983) перед корпусом педагогічного інституту (нині ТНПУ). Пам'ятник О. Пушкіну (1959, оргскло; скульптори М. Вронський, О. Олійник, О. Скобликов) у сквері на вул. Чорновола демонтовано 9 квітня 2022[1].
Залишили у парку Слави: монумент на Пагорбі Слави (1970, 1984; архітектор Б. Гаврилюк, Е. Гронський); Алея Героїв (1984, бронза) — бюсти А. Живова і Г. Танцорова (скульптор Т. Невесела), М. Пігарьова (скульптор М. невеселий), В. Чалдаєва (скульптор І. Козлик), О. Максименка (скульп. В. Мельник), М. Карпенка (скульп. В. Садовник); скульптурна група «Материнський поклик» (1985—1986, карб. мідь; скульп. В. Садовник, К. Сікорський). Герою-матросу
Серед меморіальних таблиць на фасадах будівель, із якими пов'язані історичні події, імена видатних діячів української культури, залишилися:
І. Франку і В. Стефанику (1963, 1976) на вул. Й. Сліпого,
І. Франку (1963) на вул. К. Острозького,
М. Костенку (1983) і М. Лисенку (1991) на вул. Гетьмана Сагайдачного,
Лесю Курбасу (1987) і В. Барвінському (1989) на вул. Качали,
Їх автори — тернопільські скульптори І. Мулярчук, В. Садовник, К. Сікорський, І. Козлик, О. Маляр, Д. Пилип'як та інші. Викон. на плитах із мармуру, штучного каменю, металу, переважно з барельєфами, карбовані на міді.
11 політизовані таблиці знято. За часів СРСР була традиція: до ювілейних дат, пов'язаних із т. зв. Великої Вітчизняною війною, перейменовувати старі назви вул. іменами «визволителів» міста; на крайніх будинках встановлені інформаційні таблиці з портретами. 20 із 21 «дошки» — зняті. Залишилася таблиця Лесі Українці (1983) на однойменній вулиці.
Після проголошення незалежності України в Тернополі відкрито 16 пам'ятників і пам'ятних знаків. Серед монументів — статуї і погруддя:: І. Франку на вул. Гетьмана Сагайдачного (28 травня 1995, карбована мідь; скульптор І. Сонсядло), Я. Стецьку на початоку бульвару Т. Шевченка (15 листопада 1998, бронза; скульптор М. Невеселий), Б. Хмельницькому на території військової частини (22 червня 1999, карбована мідь; скульптор Р. Вільгушинський), В. Гнатюку перед головним корпусом ТНПУ (8 жовтня 1999, бронза; скульптор В. Мельник), А. Шептицькому у сквері на вул. Січових Стрільців (28 жовтня 2001, карбована мідь; скульптор П. Головчак), І. Горбачевському перед морфологічним корпусом ТДМУ (4 червня 2004, бронза; скульптор О. Маляр), Й. Сліпому перед Архікатедральним собором Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці (27 серпня 2004, карбована мідь; скульптор Р. Вільгушинський). 2-й кінний пам'ятник в історії міста — королю Данилові Галицькому на Майдані Волі (5 жовтня 2002, карбована мідь; скульптор Б. Рудий).
Серед нових меморіальних таблиць: Д. Шолдрі (1998, скульптор О. Маляр) — на будинку на вул. Листопадовій, 8, єдина в місті, присвячена художникові; Б. Лепкому — на фасаді обласної філармонії (1999, художник П. Кукурудза); М. Лукасевичу — на будинку СШ № 5 (2002).
Зменшилася кількість інформаційних табл. на вулицях і пам'ятних знаків на будинках. Відкрито пам'ятні знаки — І. Горбачевському (1991, художник Д. Стецько), В. Чорноволу (1999, скульптор О. Маляр) і В. Лучаківському (2004, скульп. В. Садовник).
Пам'ятник геніальному Кобзарю встановлено 1982 року. Автор — скульптор Микола Невеселий. Раніше інший монумент був розташований у Парку ім. Тараса Шевченка, приблизно на місці сучасного пам'ятника Бандері.
Встановлений за ініціативи митрополита Мефодія, коштом релігійної громади УАПЦ[2], це перший і поки що єдиний в Україні пам'ятник Василю (Липківському). На постаменті пам'ятника зроблено напис: «Митрополит Василь Липківський. До 2000-ліття Різдва Христового ісповідникам і новомученикам УАПЦ».
Відкритий 25 вересня 2016 року о 12:00[3]. Пам'ятник освятив єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівський УГКЦ Теодор (Мартинюк). У відкритті пам'ятника взяли участь голова Тернопільської ОДА Степан Барна, голови Тернопільської обласної та міських рад Віктор Овчарук та Сергій Надал, викладачі та учні Тернопільської обласної експериментальної школи мистецтв імені Ігоря Ґерети, друзі, побратими та кілька сотень тернополян.
Подарунок Тернополю американського мецената Джона Звожека, робота американського скульптора Стюарта Джонсона. Початково складалася з двох фігур жінок, одну із фігур викрадено весною 2003 року.[5][6]
«Дерево Щастя», символ вірності кохання як запоруки щастя
Встановлений 21 жовтня 2001 року з нагоди 75-ї річниці утворення міжспілкового об'єднання Тернопільщини
Пам’ятник "Бджілці-трудівниці"
На бульварі Тараса Шевченка, з боку від драмтеатру, навпроти обласної телерадіокомпанії. Встановлення пам'ятника "Бджілці-трудівниці" ініціював Мандзюк Омелян Мирославович. Встановлений 24 жовтня 2010 року.
Тарасові Шевченку — стояв до 1983 року при вході до парку його імені.
Ярославові Галану — стояв до початку 1990-х років на місці теперішнього пам'ятника В. Гнатюку.
Адамові Міцкевичу (скульптор Томаш Дикас) — стояв перед сучасним драматичним театром імені Т. Г. Шевченка, зруйнований у листопаді 1918 року.
Адамові Міцкевичу (скульптор Аполінарій Ґловінський) — стояв перед сучасним драматичним театром імені Т. Г. Шевченка, зруйнований 10 жовтня 1940 року.
Максимові Горькому — стояв до початку 1990-х у скверику, де нині пам'ятник А. Шептицькому.
Карлові Марксу — стояв до початку 1990-х на місці теперішнього пам'ятника Я. Стецьку.
Володимирові Леніну — стояв до 1990 року на місці теперішнього пам'ятника Д. Галицькому.
Володимирові Затонському — стояв до початку 1990-х років на місці теперішнього пам'ятника І. Горбачевському.
Юзефові Пілсудському — стояв на площі свободи, перед Домініканським костелом. Нині трішки далі знаходиться пам'ятник Данилові Галицькому, що дуже схожий.
Йосипові Сталіну — стояв на бульварі Шевченка, неподалік будинку Фінансового управління.
Олександрові Пушкіну — демонтований 9 квітня 2022 року, був встановлений на вулиці Вячеслава Чорновола.
«Фіґура» святої Теклі — патронки міста — стояла на колоні посеред вулиці Верхня Панська (нині початок бульвару Тараса Шевченка); встановлений 1843; зруйнований 1944 під час боїв за Тернопіль.
«Фіґура»-хрест; на постаменті — барельєфи святих Луки, Розалії і Франца; встановлений 19 червня 1851 на Загребеллі при Бережанській дорозі; фундатор — міщанин Чернявський; демонтована 1962, відновлена 1993; єдина скульптура, що збереглася.
15-го полку піхоти ім. князя Нассау
27 червня 1851
1960-ті
Пам'ятник воякам 15-го полку піхоти ім. князя Нассау, які загинули 1866 в Чехії у боях з армією Пруссії; у вигляді 4-гранної піраміди; стояв зліва від Домініканського костьолу; встановлений 27 червня 1868; зруйнований у 1960-ті.
Пам'ятник-бюст Володимирові Мандлю — бурґомістрові (1855—1868) Тернополя в «Новому Городі» (нині Старий Парк); скульптор Томаш Дикас (м. Львів); відкритий у липні 1887, зруйнований 1940.
Курган із хрестом у «Новому Городі» на відзначення 400-річчя Берестейської унії; відкритий 29 вересня 1896; нині тут — Пагорб Слави.
Статуя Адамові Міцкевичу на вулиці його імені (нині бульвар Т. Шевченка), скульптор А. Ґловінський; відкритий 16 грудня 1923, зруйнований 10 жовтня 1940.
Кінний пам'ятник Ю. Пілсудському — на площі Собеського (нині Майдан Волі); скульптор А. Ґловінський; відкритий 11 листопада 1935; зруйнований 6 січня 1940.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Алея Слави
У Старому Парку (раніше Парк Слави) на центральній алеї є шість пам'ятників радянським воїнам, які загинули в боях за Тернопіль.
На вулиці Гетьмана Сагайдачного в серпні 2011 року започаткована «Алея зірок», на якій щорічно у бронзових зірках тернового цвіту з'являються нові імена видатних тернополян, які зробили вагомий внесок у розвиток Тернополя.